Загальна характеристика роботи
Загальна характеристика роботи icon

Загальна характеристика роботи



НазваЗагальна характеристика роботи
Сторінка1/2
Дата конвертації29.06.2015
Розмір441.97 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>
  1   2





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. У сучасних умовах ринкової економіки і високих темпів науково-технічного прогресу, коли посилюється конкурентне суперництво на внутрішньому і світовому ринках, для кожного підприємства життєво необхідним стає зміцнення його ринкових позицій. Виконання цього завдання вимагає від виробників оптимізації існуючої товарної політики і розроблення ефективних методів управління конкурентоспроможністю продукції.

Вагомий внесок у створення теоретичних основ і методологічних підходів до розроблення системи управління конкурентоспроможністю продукції і запровадження стратегій конкуренції зробили вітчизняні й зарубіжні вчені-економісти Г.Л. Азоєв, В.В. Буркинський, О.П. Гpадов, П.С. Зав’ялов, О.Л. Загорянська, Ю.Б. Iванов, Л.А. Квятковська, О.І. Маслак, І.В. Ліпсиць, П.А. Орлов, О.А. Паршина, П.Г. Перерва, М. Портер, С.Г. Светуньков, Р.А. Фатхутдінов, А.Ю. Юданов та iн.

Дослідження з проблем конкуренції, однак, не мають системного характеру, недостатньо висвітлено природу й механізм управління конкурентоспроможністю на всіх стадіях її формування, не існує єдиного підходу до оцінювання цієї категорії, оскільки неможливо кількісно вимірювати іноді несумірні показники. Тому постала нагальна необхідність у розвитку низки нових напрямків економічного аналізу, зміні його загальної методології. Дослідження конкурентної боротьби передбачає виявлення основних показників, які впливають на еволюційну динаміку конкуренції, конкурентного потенціалу продукції і підприємства, на вибір стратегії конкуренції, управління споживчою цінністю продукції і послуг. Це зумовило вибір теми дисертаційної роботи й окреслило коло питань, які в ній досліджуються.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах теми господарської науково-дослідної роботи кафедри організації виробництва та управління персоналом НТУ «ХПІ» «Формування організаційно-економічного механізму управління конкурентоспроможністю продукції промислового підприємства» (2012 ‒ 2013 рр., № ДР0112U006136), де здобувачем розроблено методичний інструментарій регулювання рівня конкурентоспроможності промислової продукції.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення й обґрунтування методичних основ і розроблення практичних рекомендацій для вирішення завдань оцінювання, аналізу й управління конкурентоспроможністю промислової продукції, а також удосконалення організаційно-економічного забезпечення цього процесу. Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

‒ дослідити теоретико-методологічні положення та практичні підходи і відповідно до цього уточнити визначення конкуренції і конкурентоспроможності;

‒ обґрунтувати необхідність управління рівнем конкурентоспроможності продукції під впливом динамічних умов середовища;

‒ здійснити аналіз існуючих методів оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції і обґрунтувати ті, що найбільшою мірою відповідають вимогам об’єктивності;

‒ систематизувати існуючі методи управління рівнем ринкової конкурентоспроможності продукції і розробити науково-методичні рекомендації щодо управління продуктом на основі зіставлення показників;

‒ запропонувати науково-методичний підхід до визначення стратегічно важливих напрямків діяльності підприємства;

‒ розробити механізм визначення ключових параметрів в управлінні конкурентоспроможністю продукції;

‒ обґрунтувати методичний підхід до організації системи управління продуктом шляхом впливу на його визначальні характеристики;

‒ сформувати методичний підхід до управління конкурентоспроможністю промислової продукції із застосуванням механізмів мотивації.

Об’єкт дослідження ‒ процеси формування конкурентоспроможності продукції промислових підприємств.

Предмет дослідження – теоретичні положення і методичні підходи до оцінювання й регулювання конкурентоспроможності продукції промислового підприємства.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі дисертаційного дослідження застосовано методи: системний аналіз – для узагальнення методичних положень оцінювання рівня конкурентоспроможності й методів управління ним; експертних оцінок, морфологічного аналізу та синтезу – для встановлення набору одиничних і комплексних показників конкурентоспроможності продукції; таксонометричної оцінки – для визначення рівня ринкової конкурентоспроможності промислової продукції; абстрактно-логічний – для встановлення взаємозв’язку між рівнями ринкової і внутрішньої конкурентоспроможності продукції; метод аналізу ієрархій – для визначення внутрішньої конкурентоспроможності виробів підприємства (з використанням пакета прикладних програм для персонального комп’ютера); АВС-аналіз і факторний аналіз – для виділення ключових чинників конкурентоспроможності продукту.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в розробленні й удосконаленні теоретичних і методичних положень щодо створення системи ефективного управління конкурентоспроможністю промислової продукції:

удосконалено:

‒ методичний підхід до управління конкурентоспроможністю продукції, який на відміну від існуючих ґрунтується на зіставленні показника ринкової конкурентоспроможності продукції з оцінкою рівня конкурентоспроможності відповідних проектів, що під час формування стратегії підприємства сприяє вибору обґрунтованого рішення;

‒ методичні рекомендації стосовно визначення ключових чинників успіху, що порівняно з існуючими методами дозволяє не тільки обмежити кількість показників, важливих у підвищенні рівня конкурентоспроможності продукту, але й розрахувати економічну ефективність удосконалення кожного з них і заздалегідь визначити залежність прогнозованого рівня конкурентоспроможності від витрачених на це коштів, що підвищує результативність діяльності підприємства;

‒ модель управління рівнем конкурентоспроможності продукції, створену на основі факторно-операційного підходу, її застосування, на відміну від факторної моделі, дозволяє своєчасно реагувати на відхилення від прийнятих рішень і таким чином гарантує контроль за витратою виділених підприємством коштів, а також сприяє підвищенню ефективності його діяльності;

‒ методичний підхід до оцінювання конкурентоспроможності на основі використання таксономічного аналізу, що дає можливість істотно вдосконалити методи оцінювання й аналізу конкурентоспроможності складної промислової продукції і порівняно з іншими підходами підвищує рівень об’єктивності результатів оцінювання, а також впливає на посилення рівня контролю й управління цією характеристикою;

‒ методичні рекомендації щодо аналізу внутрішньої конкурентоспроможності виробів із застосуванням принципів рейтингування методу аналізу ієрархій, що на відміну від існуючої практики дозволяє отримати більш досконалу всебічну порівняльну оцінку проектів підприємства за їх виробничо-фінансовими, інтелектуальними, соціально-екологічними, макроекономічними показниками та чинниками, спрямованими на зовнішній результат;

дістали подальшого розвитку:

‒ визначення терміна «конкурентоспроможність», яке на відміну від існуючих тлумачить його як існування суперництва між проектами підприємства, тому наголошує на зацікавленості виробника в отриманні певних вигід від участі у ринковому суперництві, вказує на джерело формування конкурентних переваг продукту і сприяє виявленню потенційних можливостей підприємства;

‒ методичний підхід до визначення техніко-економічних параметрів нового (або вдосконаленого) продукту на основі застосування мотиваційного механізму, який дозволяє не тільки врахувати очікуваний корисний ефект від заходів, але й пропорційно розподілити його між споживачем і виробником, і таким чином узгоджує інтереси обох сторін ринкової взаємодії.

Практичне значення дисертаційного дослідження. Положення і висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для оцінювання й регулювання рівня конкурентоспроможності продукції промислових підприємств. Практичне значення має розроблений здобувачем підхід до управління рівнем ринкової конкурентоспроможності продукції, застосування якого дає змогу визначати ступінь бажаності розвитку продукту для підприємства. Формування найбільш значущих виробничих проектів дозволяє встановлювати пріоритетні напрямки у ринково-виробничій діяльності підприємства, зосереджувати увагу на ключових факторах ринкового успіху.

Основні положення, висновки та пропозиції упроваджено у діяльності ТОВ «ХЗМІ «Вектор» (акт впровадження від 12.12.2012 р.), ДП «110 ХАРЗ» (акт впровадження від 27.01.2012 р.), ДП «ХАЗ» (акт впровадження від 22.07.2012 р.), де використовуються для формування систем ефективного управління конкурентоспроможністю продукції і забезпечення для цього оптимальних витрат підприємства.

Окремі положення дослідження, викладені у роботі, використовуються у процесі підготовки навчально-методичних матеріалів для забезпечення навчального процесу у Національному технічному університеті «ХПІ» (акт від 28.09.2012 р.) та Академії внутрішніх військ МВС України (акт від 02.07.2012 р.) за такими дисциплінами: «Управління конкурентоспроможністю продукції», «Економіка підприємства», «Операційний менеджмент», «Менеджмент організацій», «Менеджмент підприємств ресторанного господарства».

Особистий внесок здобувача становить самостійне розроблення здобутих результатів на основі вивчення, аналізу й узагальнення теоретико-методологічних і прикладних положень з питань управління конкурентоспроможністю продукції промислових підприємств. Усі наукові положення, висновки і рекомендації, що виносяться на захист, отримані здобувачем особисто.

Конкретний внесок здобувача у спільних наукових роботах наведено у списку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися й обговорювалися на міжнародних і регіональних науково-практичних конференціях: «Дослідження та оптимізація економічних процесів» (м. Харків, 2008 р.), «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (м. Донецьк, 2010 р.), «Актуальні проблеми менеджменту тилового забезпечення внутрішніх військ МВС України та господарської діяльності підприємств ресторанного господарства: стан та перспективи» (м. Харків, 2011 р.), «Актуальні проблеми розвитку галузевої економіки та логістики» (м. Харків, 2011 р.), «Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров’я» (м. Харків, 2011 р.), «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (м. Донецьк, 2011 р.), «Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу» (м. Суми, 2012 р.), «Устойчивое развитие экономики: международные и национальные аспекты» (м. Новополоцьк, 2012 р.), «Актуальні питання організації та управління діяльністю підприємств у сучасних умовах господарювання» (м. Харків, 2012 р.), «Теорія та практика управління економічним розвитком» (м. Київ, 2012 р.).

Публікації. За результатами дослідження автором опубліковано 22 наукові праці загальним обсягом 9,5 друк. арк., у тому числі 9 статей у наукових фахових виданнях ВАК України (4 з яких належать особисто автору); одна стаття у виданні, що входить до міжнародних наукометричних баз, одна публікація у виданні іноземної держави.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 241 сторінку тексту, у тому числі обсяг основного тексту роботи – 175 сторінок. Дисертація містить 44 рисунки, 44 таблиці, 7 додатків на 23 сторінках, бібліографічний список літературних джерел, який нараховує 182 найменування на 20 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і задачі, визначено предмет, об’єкт дослідження, розкрито наукову новизну і практичну значущість отриманих результатів.

У першому розділі «Сучасний стан теорії та методів управління конкурентоспроможністю промислової продукції» розглянуто теоретичні основи конкуренції і конкурентоспроможності як категорій ринкової економіки. Здійснено критичний аналіз підходів відомих економістів до визначення згаданих понять і виявлено, що у вирішенні цих питань немає єдності. Більшість трактувань ґрунтуються на оцінюванні характеристик товару за ступенем їх привабливості для споживача. У формулюваннях конкуренції і конкурентоспроможності недостатньо уваги приділяється раціональності використання ресурсів підприємства для забезпечення високої оцінки його продукції з боку споживачів, не йдеться про можливість пошуку додаткових резервів для забезпечення вирішення цього завдання у майбутньому. Тому, на нашу думку, конкуренцію доцільно розглядати як ринкову боротьбу між продуктами підприємства і їх аналогами й товарами-замінниками на ринку з метою отримання заздалегідь визначених вигід виробника шляхом посилення мотиваційного механізму споживача. При цьому вигодами виробника можуть вважатися такі: досягнення певної прибутковості діяльності; підвищення рентабельності виробництва; зміцнення позицій на ринку; підвищення іміджу і т. ін.

Проведений аналіз дозволяє констатувати, що конкуренцію можливо розглядати і з позиції споживача, і з позиції виробника. Це ілюструє схема, зображена на рис. 1.



Рис. 1. Показники оцінювання конкурентоспроможності продукції
Автором пропонується визначити сутність ринкової конкурентоспроможності як здатність підприємства гнучко реагувати на зміни, що відбулися, та перспективні зміни середовища, змагатися на певному сегменті ринку за платоспроможний попит споживачів шляхом максимального задоволення потреб покупців, застосовуючи для цього оптимальні засоби.

На наш погляд, запропоноване визначення більшою мірою відбиває економічний зміст ринкової конкурентоспроможності як причини і наслідку розвитку продукту, підприємства, економіки в цілому. У цьому формулюванні робиться наголос на наявності у продукті низки чинників, за якими покупець визначає ступінь його привабливості для себе, і водночас ідеться про обов’язкову зацікавленість виробника у подальшому розвитку продукту.

Дефініція «конкурентоспроможність» має наголошувати на ставленні виробника до ролі, яку він відіграє у створенні конкурентних переваг. Тому пропонується ввести в обіг визначення внутрішньої конкурентоспроможності виробів як результату суперництва між окремими проектами у внутрішньому середовищі підприємства з метою виділення стратегічно важливих виробів щодо їх пріоритетного розвитку.

Унаслідок вивчення літературних джерел виділено велику кількість методів оцінювання рівня конкурентоспроможності, які ґрунтуються на різних концептуальних засадах. Аналіз виявив серед розроблених методів велику розбіжність у їх використанні. При цьому достовірність оцінки через значний суб’єктивізм та інші фактори не завжди відповідає вимогам. У роботі обґрунтовано переваги методу таксономічного оцінювання серед інших існуючих для визначення рівня ринкової конкурентоспроможності. Метод дозволяє розглядати зразки промислової продукції як багатомірні об’єкти у просторі координат ознак, що істотно розширює можливості оцінювання й аналізу конкурентоспроможності техніки і відповідно підвищує рівень контролю та управління цією характеристикою.

На нашу думку, таксономічний підхід дає можливість отримати оцінку, найоб’єктивнішу для порівняння об’єктів дослідження за необмеженою кількістю чинників, використовуючи при цьому як кількісні, так і якісні ознаки. На підставі отриманих оцінок підприємство зможе розробляти певні заходи з управління продуктом.

На сьогоднішній день проблема управління продуктом не вирішена остаточно. Вбачається необхідним розроблення методики, яка б дозволила визначати рівень конкурентоспроможності й використовувати інформацію про зв’язки між визначальними факторами для цілеспрямованого впливу на них. Цей принцип покладається в основу управління конкурентоспроможністю продукції відповідно до факторно-операційного підходу. Застосування методичних положень факторно-операційного підходу до управління вирішує завдання підтримання конкурентоспроможності продукції на заздалегідь установленому рівні, що можна визначити як сукупність окремих заходів, скоординованих за метою, змістом, у часі, просторі й за виконавцями.

Конкурентоспроможність слід розглядати як категорію динамічну, що зумовлено нестабільністю зовнішніх і внутрішніх факторів середовища, просуванням продукту по кривій життєвого циклу. Відносний характер конкурентоспроможності і динамічність середовища, де вона виявляється, обумовлюють і її динамічність. Рівень конкурентоспроможності залежить від розвитку науково-технічного прогресу, умов ринкового середовища, зміни ставлення споживачів тощо і потребує постійного контролю та регулювання з боку підприємства. Скорочення термінів розроблення, виробництва і випуску на ринок товарного продукту або послуги додає їм конкурентних переваг. У роботі запропоновано математичний апарат оцінювання ступеня залежності рівня конкурентоспроможності продукції від фактора часу.
Керуючись чітко розробленою товарною стратегією, підприємство здатне впливати на криву життєвого циклу продукту, на його конкурентну позицію на ринку. Тому фактори конкурентоспроможності продукту слід розглядати як керовані параметри, управління якими передбачає формування, підтримання і розвиток його конкурентних переваг.

У другому розділі «Удосконалення методичних засад управління конкурентоспроможністю продукції промислових підприємств» проаналізовано стан вітчизняного ринку легкових автомобілів, визначено проблеми й перспективи галузі легкового автомобілебудування, головні впливові чинники і тенденції. Наразі попит та пропозиція на автомобілі в Україні розбалансовані, існує відкладений попит. При цьому продукція вітчизняних підприємств часто не відповідає потребам споживачів, за своїми характеристиками відстає від імпортних аналогів. Аналіз показав, що Україна має реальні можливості для значного збільшення обсягів виробництва автомобілів, підвищення обсягів їх реалізації на вітчизняному ринку й подальшого нарощування власної присутності на зовнішніх ринках. Об’єктивною умовою для цього є підвищення рівня конкурентоспроможності продукції.

У роботі проведено аналіз зразків автомобільної техніки на українському ринку. Рівні ринкової конкурентоспроможності легкових автомобілів класу «В» середнього цінового сегмента оцінювались із застосуванням таксономічного підходу.

Шляхом розрахунків знайдено таксономічну відстань показників зразків техніки, що досліджувалися, до визначеного еталона розвитку, «ідеальної точки» у просторі показників d0=[0,554; 0,876; 0,675; 0,9]. Результати розрахунків (табл. 1) являють собою значення рівнів ринкової конкурентоспроможності продукції досліджуваного сегмента ринку.

У процесі вивчення з’ясовано, що оцінка рівня конкурентоспроможності продукції тільки у ринковому середовищі обмежена і не відбиває участі підприємства у конкурентній боротьбі. Управління продуктом потребує вдосконалення його характеристик, що спричиняє неминучі витрати підприємства. Жодне підприємство не у змозі одночасно інвестувати покращення всіх своїх проектів. Тому виникає питання вибору з усього портфеля проектів тих із них, удосконалення яких може бути найдоцільнішим. Таким чином, у внутрішньому середовищі підприємства складаються умови для суперництва між окремими його проектами за право пріоритетного розвитку. Порівнюючи між собою всі проекти підприємства за всіма важливими для себе ознаками, виробник оцінює внутрішню конкурентоспроможність виробів. Розрахунок рівня внутрішньої конкурентоспроможності дозволяє вибрати проекти, розвиток яких найбільш значущий і вигідний для виробника. Здійснюючи управління конкурентоспроможністю продукції, виготовлення якої вигідне для підприємства, виробник може сподіватися на синергетичний ефект, коли в управлінні продуктом меншими засобами досягаються вагоміші результати.


Таблиця 1

Підсумковий розрахунок таксономічних відстаней до «ідеальної точки» за всіма врахованими характеристиками автомобілів

№ зразка

Марка і модель автомобіля

Відстань до точки d0*

Ранг

bio

bi

bi

1

Zaz Sens

1,042

0,836

0,164

16

2

Zaz Lanos

0,925

0,742

0,258

15

3

Zaz Vida

0,751

0,602

0,398

12

4

Chevrolet Aveo

0,543

0,436

0,564

5

5

Renault Logan

0,881

0,706

0,294

13

6

Renault Symbol

0,462

0,371

0,629

3

7

Opel Corsa

0,535

0,429

0,571

4

8

Kia Rio

0,324

0,260

0,740

2

9

Hyundai Accent

0,603

0,484

0,516

9

10

Seat Ibiza

0,579

0,464

0,536

6

11

Fiat Punto

0,719

0,576

0,424

11

12

Ford Fiesta

0,588

0,471

0,529

8

13

Peugeot 208

0,714

0,573

0,427

10

14

Volkswagen Polo

0,251

0,201

0,799

1

15

Skoda Fabia

0,586

0,470

0,530

7

16

Toyota Yaris

0,894

0,717

0,283

14

* bi0 – таксономічна відстань до ідеального об’єкта у просторі показників;

bi ‒ проміжний показник рівня розвитку;

bi ‒ інтегральний показник конкурентоспроможності.

Схематично завдання визначення проектів підприємства, які потребують вдосконалення, зображено на рис. 2.



Рис. 2. Схема дослідження проектів підприємства щодо внутрішньої конкурентоспроможності

Доцільність визначення внутрішньої конкурентоспроможності виробів виявляється під час зіставлення розрахованих значень оцінки конкурентоспроможності продуктів у внутрішньому середовищі і їх конкурентоспроможності на ринку. Внутрішня конкурентоспроможність продукції підприємства є однією з головних умов ефективності його діяльності.

Розрахунок рівня внутрішньої конкурентоспроможності виробів доцільно здійснювати у такі етапи.

1. Визначення мети оцінювання конкурентоспроможності виробу.

2. Складання повного переліку проектів підприємства.

3. Визначення груп індикаторів внутрішньої конкурентоспроможності за метою оцінювання.

4. Розрахунок показників внутрішньої конкурентоспроможності для кожного виробу.

5. Обґрунтування висновку про рівень внутрішньої конкурентоспроможності і розроблення заходів, спрямованих на управління виробами.

Важливим етапом розрахунку значення внутрішньої конкурентоспроможності є складання обґрунтованого переліку визначальних чинників. Кожний із чинників внутрішньої конкурентоспроможності має специфічні цілі використання і розвитку, різну ступінь важливості для підприємства, піддається впливу різних факторів. Узагальнена ієрархічна схема чинників внутрішньої конкурентоспроможності виробів нараховує п’ять груп: виробничо-фінансові, інтелектуальні, соціально-екологічні, спрямовані на зовнішній результат і макроекономічні. Залежно від індивідуальних особливостей діяльності різних організацій, особливостей оцінюваних виробів можливе використання інших конфігурацій груп показників.

На підставі багатокритеріального підходу до визначення рівня внутрішньої конкурентоспроможності виробів обґрунтовано, що оптимальним методом оцінювання згаданого показника можна вважати метод аналізу ієрархій. У його основу закладено як математичні, так і психологічні аспекти, які дозволяють урахувати кількісні й якісні чинники виробів, об’єктивні дані і суб’єктивні експертні оцінки, матеріальні й нематеріальні чинники проектів. Метод передбачає процедури синтезу множинних суджень, отримання пріоритетів критеріїв і знаходження обґрунтованих альтернативних рішень. Він являє собою систематичну процедуру для ієрархічного подання елементів, які визначають сутність проблеми, у результаті чого шляхом попарних порівнянь розраховуються пріоритети альтернативних рішень щодо головної мети. Така методика дозволяє визначити найбільш значущі для підприємства проекти, які в подальшому можуть стати предметом вдосконалення.

Остаточне рішення стосовно доцільності вдосконалення того чи іншого виробу підприємства має ґрунтуватися на зіставленні показників ступеня привабливості товару на ринку (ринкової конкурентоспроможності К) і ступеня вигідності розвитку виробництва цього продукту для товаровиробника (внутрішньої конкурентоспроможності виробу Q).

Виникає об’єктивна необхідність у визначенні бази порівняння, рівня розвитку показників, який можна вважати достатнім для характеристики внутрішньої і зовнішньої конкурентоспроможності. За базу порівняння доцільно вибрати граничний рівень розвитку показників. Як критерій для показника ринкової конкурентоспроможності (Кгран) пропонується використовувати середню зважену величину, що враховує не тільки ступінь близькості характеристик продукту до еталонного зразка, але й обсяги продажу цього продукту на ринку.

Для встановлення достатнього рівня розвитку внутрішньої конкурентоспроможності, який слід вибрати за базу порівняння, доцільно скористатися принципом Парето, згідно з яким значущу частину результату отримують завдяки мінімуму найважливіших дій. У межах такого підходу за базу порівняння (Qгран) слід приймати максимальний рівень розвитку показника внутрішньої конкурентоспроможності виробів серед тих, які не мають вирішального значення у діяльності підприємства.

Після визначення бази порівняння для розрахованих рівнів ринкової і внутрішньої конкурентоспроможності рекомендується скористатися картою ступеня бажаності розвитку проекту для підприємства, яка являє собою матрицю кореляції двох різнорідних оцінок конкурентоспроможності (рис. 3).

Q

К

0,1

0,2

0,3

0,4

0,5

0,6

0,7

0,8

0,9

1,0

0,1

-

-

-

±

±

±

±

±

±

±

0,2

-

-

-

±

±

±

±

±

±

±

0,3

-

-

-

±

±

±

±

±

±

±

0,4

-

-

-

±

±

±

±

±

±

±

0,5

±

±

±

+

+

+

+

+

+

+

0,6

±

±

±

+


Аi(Qi;Ki)
+

+

+

+

+

+

0,7

±

±

±

+

+

+

+

+

+

+

0,8

±

±

±

+

+

+

+

+

+

+

0,9

±

±

±

+

+

+

+

+

+

+

1,0

±

±

±

+

+

+

+

+

+

+
У мовні позначення:

Рис. 3. Карта ступеня бажаності розвитку проектів

Для визначення ступеня бажаності розвитку кожного виробу підприємства достатньо побудувати вектор з початком у точці перетину значень, прийнятих за базу порівняння. Кінець вектора знаходиться у точці Аі з координатами (Qi; Ki). При цьому точка Аі (Qi; Ki) потрапляє в зону визначеного ступеня бажаності розвитку проекту (рис. 3). В основу побудови карти бажаності проектів покладено узагальнену функцію бажаності Харрингтона.

Запропонований методичний підхід комплексного оцінювання конкурентоспроможності продукції дозволяє при визначенні стратегії підприємства на покращення продукту встановити за допомогою сучасних методів аналізу найбільш значущі проекти.

Завдання управління полягає в тому, щоб визначити, які саме характеристики техніки потребують покращення. У роботі запропонована методика поетапного обмеження кількості чинників, які доцільно вдосконалювати. З цією метою у процесі дослідження цільового сегмента ринку вибираються пріоритетні чинники продукту, серед яких за допомогою методу АВС-аналізу встановлюються найбільш значущі чинники конкурентоспроможності щодо кожного виробу. Із застосуванням факторного аналізу визначаються показники, зміна яких сприяє максимальному приросту рівня конкурентоспроможності продукту, тим самим заздалегідь прогнозується потенційно можливий рівень його конкурентоспроможності.

Завдання максимізації рівня конкурентоспроможності має вирішуватися оптимальними коштами. Остаточне рішення стосовно переліку проектів удосконалення приймається після визначення ефективності заходів (Ев) за формулою, яку можна вважати цільовою функцією моделі:



де Ксп – раніше досягнутий інтегральний показник конкурентоспроможності; Ксп ‒ приріст рівня конкурентоспроможності; Св ‒ раніше виділені кошти на забезпечення попереднього рівня конкурентоспроможності; Св ‒ сума коштів на забезпечення приросту рівня конкурентоспроможності.

Для вирішення завдання контролю ефективності заходів підрозділи та служби підприємства повинні стежити за дотриманням обов’язкової умови – функції обмеження:

.

Таким чином, згідно з цією методикою управління конкурентоспроможністю передбачає поетапне обмеження кількості факторів, виділення найсуттєвіших у формуванні інтегрального показника конкурентоспроможності і найбільш економічно доцільних з точки зору економіки підприємства.

У третьому розділі «Розвиток методичного інструментарію обґрунтування рішення щодо управління конкурентоспроможністю продукції» на прикладі аналізу продукції Публічного акціонерного товариства «Запорізький автомобілебудівний завод» (ЗАЗ) реалізована методика застосування двосторонньої оцінки, що ґрунтується на зіставленні показників ринкової конкурентоспроможності з оцінкою рівня внутрішньої конкурентоспроможності відповідних виробів. На початковому етапі, застосовуючи таксономічний підхід, слід розраховувати рівні ринкової конкурентоспроможності продукції підприємства. Для визначення рівнів внутрішньої конкурентоспроможності продукції заводу уточнено сукупність ознак внутрішньої значущості виробів для підприємства і з урахуванням думки експертів побудовано ієрархічну залежність між ними (табл. 2).

Таблиця 2

Ключові показники внутрішньої конкурентоспроможності виробів

І рівень ієрархії

ІІ рівень ієрархії

ІІІ рівень ієрархії

Чинники конкурентоспро-можності проекту


Виробничо-фінансові

Техніко-технологічна забезпеченість

Джерела залучення інвестицій

Показники прибутковості та ефективності

Рентабельність виробництва

Ресурсні

Інтелектуальні та соціально-екологічні

Інноваційні

Трудові

Мотиваційні

Екологічність виробництва

Екологічність продукту

Спрямовані на зовнішній результат

Обсяг реалізації продукту

Стадія життєвого циклу

Конкурентоспроможність продукту

Вплив на імідж підприємства


У межах дослідження всіх виробничих проектів заводу ЗАЗ з використанням методу аналізу ієрархій для кожного виробу підприємства розраховано рівні розвитку внутрішньої конкурентоспроможності.

Необхідною умовою аналізу розрахованих оцінок є вибір достатнього рівня розвитку показників. Граничний рівень внутрішньої конкурентоспроможності виробів, прийнятий за базу порівняння, установлено як граничну точку області Парето-оптимальних рішень. Для розглянутого прикладу Qгран=0,1.

Критерій рівня ринкової конкурентоспроможності продукту визначено як середню зважену величину з урахуванням обсягів продажу продукту, Кгран=0,291.

Використання узгодженої двосторонньої оцінки у процесі управління продуктом передбачає зіставлення розрахованих значень внутрішньої конкурентоспроможності і показників ринкової конкурентоспроможності продуктів, а також (за картою ступеня бажаності розвитку проектів) визначення виробів, удосконалення яких вважається найдоцільнішим для підприємства.

За результатами вивчення отриманих оцінок ступінь бажаності розвитку виробів, що виготовляються на автомобільному заводі ЗАЗ, розподілився таким чином (табл. 3).

Як приклад об’єкта вдосконалення вибрано виріб Рroject 4, що має низький рівень бажаності розвитку. Рівень ринкової конкурентоспроможності у нього недостатній, але при цьому рівень внутрішньої конкурентоспроможності досить високий.

Таблиця 3

Ступінь бажаності розвитку виробів заводу ЗАЗ

Об’єкт дослідження

Рівень внутрішньої конкурентоспро-можності, Q

Рівень ринкової конкуренто-спроможності, K

Ступінь бажаності

розвитку об’єкта дослідження

Рroject 1

0,290

0,480

Задовільний рівень

Рroject 2

0,138

0,397

Задовільний рівень

Рroject 3

0,090

0,152

Незадовільний рівень

Рroject 4

0,182

0,286

Низький рівень

Рroject 5

0,121

0,553

Достатній рівень

Рroject 6

0,086

0,146

Незадовільний рівень

Рroject 7

0,093

0,297

Дуже низький рівень

Критерій

0,10

0,291





Завдання управління продуктом передбачає виділення ключових чинників впливу, вдосконалення яких дозволить підприємству з мінімальними витратами підвищити конкурентну позицію продукту на ринку. З метою виділення окремих характеристик продукту, які потребують удосконалення для підвищення рівня його ринкової конкурентоспроможності, визначено ступінь відставання одиничних показників конкурентоспроможності Рroject 4 від еталонного значення. Застосування АВС-аналізу сприяло встановленню критично важливих факторів в оцінці, удосконалення яких варто вважати найдоцільнішими напрямками в досягненні конкурентних переваг продукту. Аналіз чутливості інтегрального показника конкурентоспроможності до покращення характеристик продукту дозволив розрахувати ступінь залежності інтегрального показника конкурентоспроможності продукту від покращення окремих його характеристик і визначити ключові чинники успіху. Вивчення витрат підприємства на покращення кожного з наведених факторів дало можливість розрахувати економічну ефективність планових заходів.

Внесення конструкційних змін, проведення проектно-розрахункових робіт потребують фінансових витрат, що неминуче відіб’ється на ціні готового продукту. Постає проблема розподілу витрат між споживачем і виробником, яка вирішується шляхом оптимального розподілу між ними корисного ефекту з метою мотивації як виробника, так і споживача.

Обґрунтування економічних параметрів нового виробу на основі розрахунку економічного ефекту передбачає такі етапи.

1. Обґрунтування нижньої межі ціни на виріб, тобто ціни споживача.
  1   2



Схожі:

Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи
Це зумовлює необхідність формування дієвої інноваційної політики підприємств індустріального сектору національної економіки, який...
Загальна характеристика роботи iconЗагальна характеристика роботи
В. Коваленко, Е. М. Короткова, В. І. Кошкіна, Т. С. Клебанової, Б. І. Кузіна, О. Л. Лігоненко, О. І. Маслак, Е. С. Мінаєва, О. В....
Загальна характеристика роботи iconЗагальна психологія питання до іспиту – 1 курс 1 семестр
Характеристика наукової психології у порівнянні з народною, життєвою, релігійною психологією та парапсихологією
Загальна характеристика роботи iconНавчально-методичний комплекс навчальної дисципліни «загальна семіотика»
Загальна семіотика. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки – 020301 філософія 2012. – 36 с
Загальна характеристика роботи iconТехнологія автоматизованого виробництва” питання до модульного контролю модуль 1
Загальна послідовність робіт при обробленні операційного технологічного процесу для верстатів з чпк
Загальна характеристика роботи iconВимоги до магістерської роботи
Обсяг роботи: 70-80 сторінок комп’ютерного набору (14 шрифтом через 1,5 інтервалу. Поля: праве 10 мм, ліве 30 мм, верхнє та нижнє...
Загальна характеристика роботи iconПро стан здійснення інноваційної роботи та організації дослідно – експериментальної роботи в загальноосвітніх навчальних закладах Сумської області
Сумському оіппо особлива увага приділяється науково-методичному забезпеченню інноваційних процесів, пріоритетними напрямами роботи...
Загальна характеристика роботи iconЕкзаменаційні питання з дисципліни «менеджмент І адміністрування»
Порівняльна характеристика бюрократії М. Вебера та теорії організації Ф. Тейлора
Загальна характеристика роботи iconМетодичні рекомендації для вивчення дисциплін Загальна психологія
Партико тетяна Борисівна (01. VІІІ. 1953, Рига, Латвія) – психолог, канд психол наук (Критичні інтервали відображення часу людиною,...
Загальна характеристика роботи icon«Крымский государственный медицинский университет имени С. И. Георгиевского»
Патологоанатомическая характеристика изменений сопр. Методы обследования больных с заболеваниями сопр
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©meta.coolreferat.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи