Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік icon

Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік



НазваТези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік
Сторінка1/8
Дата конвертації30.06.2015
Розмір1.54 Mb.
ТипДокументи
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7   8


Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Факультет іноземних мов

Т Е З И

звітної наукової конференції

професорсько-викладацького складу

факультету іноземних мов за 2013 рік

(5-6 лютого 2014 р.)

Львів

2014
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладцького складу факультету іноземних мов національного університету імені Івана Франка за 2013 рік (5–6 лютого 2014 р.).– Львів: Львівський університет ім. Івана Франка, 2014. – 88 с.
У збірнику вміщено тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов національного університету імені Івана Франка за 2013 рік, яка відбулася 5-6 лютого 2014 р. у Львівському національному університеті імені Івана Франка. У тезах висвітлено питання дериватології, дискурсознавства, контрастивної лінгвістики, лексичної семантики, лінгвопрагматики, лінгвостилістики, фразеології, міжкультурної комунікації, історії, теорії та практики художнього перекладу, генології, теорії та історії літератури, лінгвокраїнознавства та методики викладання іноземних мов.

Відповідальна за випуск: доц. Л. М. Глущенко




© Львівський національний університет ім. І. Франка, 2014

Формат 60х84/16.

Папір друк. Гарнітура Times.

Умов. друк. арк. 5,5. Тираж 100.

Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка

79000 Львів, вул. Дорошенка, 41
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції
ЗМІСТ

Арцишевська А. Л.

ТРУДНОЩІ У ПОПОВНЕННІ ФАХОВОГО ЮРИДИЧНОГО

СЛОВНИКА ТА ЕФЕКТИВНІ СТРАТЕГІЇ ЙОГО ЗБІЛЬШЕННЯ 9

Бандровська Ольга

МОДЕРНІЗМ У КОНТЕКСТІ МОДЕРНОСТІ 10

Боднар Ірина

МЕТАФОРИЗАЦІЯ ЛЕКСИКИ СФЕРИ «ОСВІТА»

В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ 11

Варецька Софія

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЛІТЕРАТУРИ Й ОБРАЗОТВОРЧОГО

МИСТЕЦТВА У ТВОРЧОСТІ Ф. ДЮРЕНМАТА І Ґ. ҐРАСА 12

Васильців Ярина

ІСПАНСЬКІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ ВОЛОДИМИРА САМІЙЛЕНКА 13

Висоцька О. Л.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І СПЕЦИФІКА ПОДОЛАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ 14

Vitalish Lyubov

DIDAKTISIERUNG DER DEUTSCHEN SPRICHWÖRTER

IM UNTERRICHT DEUTSCH ALS FREMDSPRACHE 15

Галян Оксана

Способи утворення акронімів у фізичних текстах

(на матеріалі французької мови) 16

Гардецька Руслана

Класифікація демінутивів в іспанській мові

відповідно до їх семантичної функції 17

Глорія Бернар

П’ЄСА СЕМЮЕЛЯ БЕККЕТА "В ОЧІКУВАННІ ГОДО" 18

Гриня Н. О.

СЕМАНТИЧНІ ТИПИ КОНТРАСТУ

В СУЧАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ 19

Гуменна Ірина

Когнітивно-дискурсивна інтерпретація

англійських неометафор 20

Гурмак Юлія

Історичне підґрунтя формування преціозності

у Франції XVII століття 21

Дейчаківська Олександра

АНГЛІЙСЬКА МОВА ЯК КУЛЬТУРНИЙ УНІВЕРСУМ 22

Димчевська Н.В.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ФАХОВОЇ ЛЕКСИКИ В ТЕКСТАХ

ПОДОРОЖНІХ РЕПОРТАЖІВ АЛЬФРЕДА АНДЕРША 23
Дубик Вікторія

Типи метафоричних моделей сфери джерела

та сфери мети 24

Diomova Nataliya

REPRODUCING KEY PROSODY FEATURES

OF OPHEILA`S MAD SONGS (SHAKESPEARE`S “HAMLET”)

IN THE UKRAINIAN TRANSLATIONS 25

Дяків Христина

ТЕМАТИЧНА СФЕРА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ 26

Жовнірук Зоряна, Ісаєва Галина

ПРЕЗЕНТАЦІЇ ПРОЕКТІВ ІНОЗЕМНОЮ МОВОЮ

СТУДЕНТАМИ ПРИРОДНИЧИХ ФАКУЛЬТЕТІВ 27

Жох Ірина

Реалізація концепту "enfado"

у мас-медійному дискурсі 28

Знась О. Ф.

КОНТРАСТ: ПРОТИСТАВНІСТЬ ЧИ ЄДНІСТЬ

ПРОТИСТАВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ? 29

Іващишин О. М.

АНГЛІЙСЬКА МОВА ЯК ЗАСІБ ВДОСКОНАЛЕННЯ

ФАХОВИХ ЗНАНЬ 30

Ільчук Мар’яна

ВПЛИВ МУЗИЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ НА НАРАТИВ

РОМАНУ «СЕСТРА СНУ» РОБЕРТА ШНАЙДЕРА 31

Кабов Аркадій

Роль фонетики, граматики та синтаксису

у становленні та функціонуванні суб’єктивного способу у середньофранцузькому (XIV-XV ст.)

та середньоіспанському періодах (XІV-XV ст.) 32

Кіт Оксана

КОНЦЕПЦІЯ ГЕРОЇЧНОГО В ХУДОЖНІХ ТВОРАХ

ПРО ЖАННУ Д’АРК 33

Коминська Наталія

РЕЦЕПЦІЯ РОМАНУ «УЛЮБЛЕНА» ТОНІ МОРРІСОН

КРІЗЬ ПРИЗМУ ФЕМІНІСТИЧНОЇ КРИТИКИ 34

Коновалова М. О.

СВОЄРІДНОСТІ ВІДТВОРЕННЯ ЛЕКСЕМ-СОМАТИЗМІВ

З ТРАГЕДІЇ ‘KING LEAR’ В. ШЕКСПІРА

В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ 35

Кость Ганна

АНТИТЕЗА ЯК СТРАТЕГІЯ ПОБУДОВИ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ

(на матеріалі роману «La belle chocolatière» Б. Пекасу-Камебрак) 36
Кравець Ярема

ЧОТИРИ ВЕРГАРНІВСЬКІ ДОБІРКИ

ПОЕТА МИКОЛИ ТЕРЕЩЕНКА (1922, 1927, 1946, 1966) 37

Кулинич Софія

НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА НАРОДНИХ КАЗОК

У ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧОМУ АСПЕКТІ

(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ) 38

Кундис Ольга

Порівняльний аналіз номінативних речень

в італійській та українській мовах:

визначення, структура, класифікація, вживання 39

Кушнір Ірина

ПРОБЛЕМАТИКА КАЗОК ТУВЕ ЯНСОН:

ВІЧНІ ЦІННОСТІ ТА ІДЕАЛ СІМ’Ї 40

Кушнір Лілія

Відтворення поезії як складника фентезійних творів

Дж. Р. Р. Толкіна „Гобіт” і „Володар Перстенів”

в українських перекладах 41

Лесько Христина

Суфіксальні похідні у процесах дедемінутивізації

та деаугментації 42

Лозинська Г. Р.

ДО ПИТАННЯ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЛЕЙТМОТИВА

У ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ 43

Львова Лариса

Структурно-семантична єдність питання і відповіді 44

Ляшенко Тетяна

ДО ПРОБЛЕМИ ВІДТВОРЕННЯ ОБРАЗНОСТІ

У ПОЕТИЧНОМУ ПЕРЕКЛАДІ 45

Маєвська Ольга

“ВІДСИЛАЮ СЕБЕ У ПАМ’ЯТЬ” АБО НЕПЕРЕРВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ В РОМАННІЙ ПРОЗІ МІГЕЛЯ ДЕ УНАМУНО 46

Мацевко-Бекерська Лідія

РЕЦЕПТИВНА ПАНОРАМА НАРАТИВУ

В ДИСКУРСІ КІБЕРКУЛЬТУРИ: РОМАН МАРКА ЛЕВІ

«УСЕ, ЩО НЕ БУЛО СКАЗАНО» 47

Мельник Діана

ПОШУКИ ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У ОПОВІДАННІ ІНГЕБОРГ БАХМАНН «ТРИДЦЯТИЙ РІК»:

СПРОБА ПРОЧИТАННЯ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ

ФІЛОСОФСЬКИХ ПОГЛЯДІВ СЕРЕНА К’ЄРКЕГОРА 48
Микитка Ірина, Багрій Софія

ВИКЛАДАННЯ НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО

СПРЯМУВАННЯ НА ПРИРОДНИЧИХ ФАКУЛЬТЕТАХ

В СУЧАСНИХ УМОВАХ 49

Мисловська Л.В.

МІФОЛОГІЧНА ТРАДИЦІЯ І ДІЙСНІСТЬ

У ТВОРЧОСТІ ЕВРІПІДА 50

Михайлівська Юлія

Die Bildungsweisen von Euphemismen

im Roman von Herta Müller „Atemschaukel“ 51

Михайлюк Наталія

ПРОЕКЦІЯ ХРОНОТОПУ В АНГЛІЙСЬКОМУ

«РОМАНІ ПРО МИТЦЯ» КІН. ХІХ – ПОЧ. ХХ СТ. 52

Михаськів Олеся

Використання концепту хвороби

для метафоризації концепту ЕКОНОМІЧНОЇ кризи 53

Мокрівська М. Т.

ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИКМЕТНИКІВ

З СЕМОЮ "РАДІСТЬ/ПЕЧАЛЬ" У ДАВНЬОГРЕЦЬКОМУ РОМАНІ 54

Назаренко О. Ю.

РОЛЬ І МІСЦЕ ЗАПОЗИЧЕНОЇ ЛЕКСИКИ

У ТЕРМІНОСФЕРІ МОВИ ПРАВА 55

Назаркевич Христина

ТРИ УКРАЇНСЬКІ ПЕРЕКЛАДИ РОМАНУ ЙОЗЕФА РОТА

«ГОТЕЛЬ САВОЙ» 56

Нестер Лілія

ОДЯГ ЯК МАРКЕР СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО ЧАСУ

У РОМАНІ ТОМАСА МАННА «БУДДЕНБРОКИ» 57

Новіцька Юлія

Лексика тероризму у французькому

масмедійному дискурсі 58

Одрехівська Ірина

АВТОБІОГРАФІЧНИЙ ВІРШ В. ВІТМЕНА

"THEMYSTICTRUMPETER" В УКРАЇНСЬКІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

В. КОПТІЛОВА: ПЕРЕКЛАДАЧ ЯК ALTEREGO АВТОРА 59

Паславська Алла

МОВНІ УНІВЕРСАЛІЇ

У НАУКОВОМУ ДОРОБКУ Б. М. ЗАДОРОЖНОГО 60

Пастух Христина

ДВА АНГЛІЙСЬКІ РОМАНИ ҐОТИКО-ФРЕНЕТИЧНОЇ ПОЕТИКИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ 61

Пежинська Ольга

Особливості антропоніміки французької мови 62

Пилипів О.Г.

ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА ГРЕЦЬКОГО ПОХОДЖЕННЯ

НА ПОЗНАЧЕННЯ ХВОРОБ У ТВОРІ

АВЛА КОРНЕЛІЯ ЦЕЛЬСА «DE MEDICINA» 63

Pylyptschuk Olena

LEXIKALISCH-SEMANTISCHE BESONDERHEITEN

DER ÜBERSETUNG VON KULTURSPEZIFISCHEN BEGRIFFE 64

Поплавська Л. Л.

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ТЕСТУВАННЯ ЗНАНЬ

З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ СТУДЕНТІВ ЮРИДИЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ 65

Поронюк Ольга

СОЦІАЛЬНА ФУНКЦІЯ МІСЬКОГО ПЕЙЗАЖУ

В П’ЄСІ БЕРНАРДА ШОУ «МАЙОР БАРБАРА» 66

Пшанська Галина

Морфологічні засоби вираження

інтенсифікації значення в іспанській мові 67

Ратич Марія, Тимчишин Леся

Використання фахових текстів

для інтенсифікації вивчення іноземної мови 68

Римяк Ірина

Прагматика невербальних засобів вираження мовленнєвого акту компліменту 69

Рубель Наталя

Іншомовна професійна підготовка

майбутніх екологів 70

Рудий В. Г.

СПОСОБИ ПЕРЕДАЧІ НІМЕЦЬКИХ ПАРЕМІЙ

УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ 71

Савка І. В.

ФУНКЦІОНУВАННЯ МОВНОЇ OСОБИСТОСТІ АВТОРА

У РОМАНАХ СОМЕРСЕТА МОЕМА 72

Сайфутдінова Олена

мовноігровий потенціал Дефектів вимови 73

Сенчук Ірина

«КОЛО ЯСТРУБИНОГО ДЖЕРЕЛА» В. Б. ЄЙТСА І МОДЕЛЬ

СЕРЕДНЬОВІЧНОГО ЯПОНСЬКОГО ТЕАТРУ НО 74

Смолій Михайло

ÜBUNGEN ZUR ANEIGNUNG DER GRAMMATIK 75

Сологуб Лариса

Засоби створення тактики психологічної напруги

в англомовних підручниках із охорони

навколишнього середовища 76
Сурмак Ольга

ЛЕЙТМОТИВ У РОМАНІ ЕММАНЮЕЛЬ БЕРНЕЙМ "СТАЛЛОНЕ"

ЯК ОДИН ІЗ ПРИНЦИПІВ КІНЕМАТОГРАФІЧНОГО ПИСЬМА 77

Федина Марія

Реалізація стратегій ввічливості/неввічливості

в мові та перспективи дослідження 78

Форнальчик Г. Р.

АНГЛІЙСЬКІ ЗАПОЗИЧЕННЯ ТА НЕОЛОГІЗМИ

В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ НА МАТЕРІАЛІ ПРЕСИ 79

Шабайкович Е. А. , Поточняк О. П.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ЧИТАННЯ ТЕКСТУ ЗА ФАХОМ 80

Шабайкович І. В.

ОСОБЛИВОСТІ ТЕМАТИЧНОЇ ТА ГРАМАТИЧНОЇ

КОГЕРЕНТНОСТІ У ДРАМІ КАТРІН РЬОҐЛИ „WORST CASE“ 81

Шаповалова Ірина

МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ АВТОРСЬКОЇ

ОПОВІДІ У РОМАНІ «РЕБЕККА» ДАФНИДЮМОР’Є 82

Schyrjajewa Olena

ÜBERSETZUNGSPROBLEME DER OKKASIONALISMEN

ANHAND DER WERKE VON GÜNTER GRASS 83

Shumiatska Oleksandra

ZU DEN REALISIERUNGSMITTELN DER EXPLIZITEN

UND IMPLIZITEN ENTSCHULDIGUNG IM DEUTSCHEN 84

Яремко М. В.

МОНОЛОГІЧНІСТЬ МОВЛЕННЯ В РОМАНІ Р. ВАЛЬЗЕРА

„РОДИНА ТАННЕР“ 85

Яремко Т. І.

ОБ’ЄКТИВНА ТА СУБ’ЄКТИВНА МОДАЛЬНІСТЬ

ТА ЗАСОБИ ЇЇ ВИРАЖЕННЯ В ТЕКСТІ 86

Яремчук Вікторія

ВПЛИВ МОВОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ОВЕНА БАРФІЛДА

НА ФОРМУВАННЯ МІФОПОЕТИЧНИХ

МОДЕЛЕЙ СВІТУ «ІНКЛІНГІВ» 87

Ярошко Наталія

Природа та стратегії жіночого дискурсу у художній

французькій літературі кінця ХХ століття 88


Арцишевська А. Л.

ТРУДНОЩІ У ПОПОВНЕННІ ФАХОВОГО ЮРИДИЧНОГО СЛОВНИКА ТА ЕФЕКТИВНІ СТРАТЕГІЇ ЙОГО ЗБІЛЬШЕННЯ

Володіння юридичною термінологією завжди було і є одним із найважливіших компонентів вивчення фахової іноземної мови. Знати добре мову означає опанувати її структуру і словниковий запас. Ось чому проблема вивчення словникового запасу є важливим аспектом вивчення мови вартим посиленої уваги.

Багато досліджень скерованих на вивчення ефективного поповнення словникового запасу було здійснено. Багато як іноземних так і вітчизняних дослідників вивчали це важливе питання, а також пропонували різноманітні техніки презентації нових слів, їх асиміляції та запам»ятовування, а також зосереджувались на різних проблемах пов’язаних із збільшенням словникового запасу [Gower, Thornbury, Ur, Anitchkov].

Метою нашого дослідження є ідентифікація проблем, з якими зустрічаються студенти-правники і за допомогою стратегій збільшення словникового запасу, запропонованих у даній роботі намагатись подолати труднощі у поповненні фахового словника.

Наше дослідження починається з аналізу роботи із словником студентів-першокурсників, які тільки почали ознайомлення з юридичними термінами, фаховими текстами. Для початку студенти повинні мати окремий товстий зошит, в якому вони вестимуть свої словникові записи. Передбачено п»ять колонок на кожній сторінці, а саме: термін, його визначення, український еквівалент, транскрипція і власний приклад, який демонструє використання даного терміна в реченні.

У нашій роботі із фаховим юридичним словником ми зосереджуємося на визначенні та попередженні всіх можливих словникових проблем, з яким студенти можуть зустрітися під час вивчення юридичних термінів.

Вивчення питання поповнення фахового словникового і проблем пов’язаних із його вивченням та опитування проведене серед студентів першогокурсу показав, що студенти найчастіше мають труднощі з правописом нових слів, хоча у них не виникає великих труднощів у розумінні значення нових слів з контексту чи аналізу словотвірних елементів. Також згідно з результатами вони вважають, що у вивченні юридичної термінології ефективним є списки термінів високої частотності.

Бандровська Ольга

МОДЕРНІЗМ У КОНТЕКСТІ МОДЕРНОСТІ

Одна з найактуальніших ідей про модернізм – це теза про те, що модернізм як явище мистецтва кінця ХІХ – першої третини ХХ століття не можна відділяти від модерності. Дійсно, оновлення художньої літератури є співрозмірним цивілізаційним, соціокультурним трансформаціям тих десятиліть. Особливо помітним на початку ХХ століття є вплив нових досягнень у галузі техніки і технологій і на змістовий, і на формальний рівень художніх творів. Формується розуміння, що сучасне мистецтво трансформує сакральне і ритуал.

Трансформації охоплюють і сферу наукового знання. Квантова теорія, термодинаміка, теорія відносності ввели нові поняття (ймовірність, вірогідність), визнали можливість об’єктивної випадковості в науковому знанні, а також його суб’єктивність (присутність дослідника, співвіднесеність обраних методів і об’єкта дослідження). Суб’єктивізм, заміна ньютонівського абсолютного часу новими уявленнями про нероздільність простору і часу, що утворюють єдиний чотирьохвимірний простір також стають модерним науковим контекстом, в якому в літературі модернізму йшло переосмислення просторово-часових зв’язків і відповідні зміни у наративних техніках.

Разом з тим, темпоральні виміри модерності не можна обмежувати окремими десятиліттями кінця ХІХ – першої половини ХХ століття. Не випадково, в беньямінівській філософії культури вихідним пунктом є концепт часу («Про поняття історії», 1940). Якщо модернізм і є розривом з попередньою традицією ХІХ століття, то одночасно він є кульмінацією тих енергій та інтенцій, які зароджувались упродовж тривалого періоду доби Модерн – у просвітницький період західноєвропейської цивілізації, здобуваючи наукові, філософські та художні концептуалізації і посилюючись та увиразнюючись упродовж ХІХ століття. Сформульовані в цей час проблематизації – соціокультурного динамізму, політичної свободи, диференціації наук, розшарування метафізичної і релігійної картин світу тощо – утворюють проблемне поле модернізму.

Континуальність модернізму реалізується в його потенції до подальшого розвитку впродовж ХХ століття. Часто його межі визначають іменами Ф. Ніцше (1844-1900) і С. Беккета (1906-1989). Однак учені доводять, що модернізм є «дискурсивною мережею, що визначила стан мистецтва, який існує і сьогодні» (Ф. Кіттлер). Інтер- і метатекстуальність Джойсового «Улісса», біфукарційні механізми словотворення у «Фіннеганових поминах», настанова на дослідження межових та позамежових станів свідомості, очищення мислення від диктату логіки в поезії сюрреалізму, нон-фінальна експериментація театру жорстокості А. Арто, багато інших прикладів об’єктивно доводять, що модернізм значно вплинув на формування художньої парадигми постмодернізму.

Боднар Ірина

МЕТАФОРИЗАЦІЯ ЛЕКСИКИ СФЕРИ «ОСВІТА»

В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

Очевидно, що між концептами як одиницями мисленнєвої діяльності існують певні зв’язки. Їх можна прослідкувати дослідивши значення слів, а також через інші одиниці, задіяні для об’єктивації концептів у мові.

У лінгвокогнітивному фонді англійської мови можна виділили концептуальну групу «Освіта», яка в свою чергу ділиться на різні категорії, об’єднані спільною концептуальною ознакою. Кожна з цих категорій актуалізується у мовленні одиницями як з прямим, так і з переносним значенням. Тобто, фразеологічними одиницями. Останні надають даній категорії стійкості та вагомості в англійській мовній картині світу. Адже беззаперечним є факт про те, що чим більше метафор залучено для репрезентації поняття, тим затребуванішим це поняття є в реальному повсякденному житті.

Багатовекторне концептуальне поняття «Освіта» складається з концептуальних, або понятійних, категорій: «Учасник навчального процесу», «Процес навчання», «Результат навчання», «Навчання як абстрактна категорія». Фразеологічні одиниці (ФО), які представляють ці категорії, мають різну семантико-когнітивну будову.

Очевидно, головними репрезентантами процесу передачі інформації є поняття to teach та to learn. Ці лексеми виступають опорними компонентами у тих ФО, які передають докір, або ж ступінь покарання, особливо морального (thatll teach you something; to teach somebody a lesson; you cant teach old an dog new tricks; to teach your grandmother (to suck eggs), to learn ones lesson).

Процес навчання не завжди є добровільним, можна прослідкувати в ньому певний відтінок притиску. Підтвердження знаходимо у таких ФО: to brainwash, to beat into, to instill, to implant (пор. промивати мозги, вбивати в голову).

У межах концептосфери «Освіта» знаходимо групу ФО, які передають асоціативний зв'язок з навчальним процесом, наприклад: blue book (зошит з голубими сторінками використовують на екзаменах в університеті), сhalk talk (крейда як атрибут уроку).

Органи сприйняття інформації – очі, вуха, голова – також є елементами утворення ФО даної концептосфери. Крім того, вони образні представляють образні прототипи у ФО, акцентуючи, що гносеологічний процес є невід’ємною частиною життєдіяльності людини.

Дослідження вкотре підтверджує постулат про те, що концепти відображають індивідуальний та груповий досвід життєдіяльності людини. Фразеологічні одиниці, які характеризуються образністю та метафорикою, впливають значною мірою на формування мовної свідомості як окремої людини, так і цілого народу.

Варецька Софія

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЛІТЕРАТУРИ Й ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА У ТВОРЧОСТІ Ф. ДЮРЕНМАТА І Ґ. ҐРАСА

Для митців, які виражають власне світосприйняття не лише в форматі художньої прози, інший вид мистецтва допомагає відтворити навколишню реальність й внутрішні переживання за допомогою візуальних засобів. Так, класик сучасної німецької літератури Ґюнтер Ґрас та один із найбільших письменників Швейцарії – Фрідріх Дюренмат знаходять для себе образотворче мистецтво як вияв ще однієї грані свого таланту. Творчість обох письменників мала значний вплив на розвиток літератури в їхніх країнах, початок їхньої слави припадає на бурхливі 60-ті роки ХХ ст. Творчий доробок митців складається з різножанрових текстів, це і велика й мала проза, драматургія, у Ґраса ще й поезія, а також щоденники, есе, листування тощо. І Ґрас і Дюренмат в арсеналі своїх художніх засобів обирають іронію, гротеск, парадокс, абсурдність ключовими в змалюванні реалій буття. Вони талановито поєднують дійсне з вигадкою, комедію з трагедією, гуманістичний пафос з «чорним гумором». Провідними темами творів обирають національну чи особисту провину, моральний осуд, справедливість й насильство, взаємовідношення жертва й екзекутор, скрупульозне й анатомічне дослідження «зла», протест проти будь-якого насильства, чи то фізичного, чи морального, викривальна критика соціального життя та моральних вад суспільства та ін.

Досить часто дослідники зауважують, що якийсь із талантів, чи то письменницький, чи то малярський є більш яскраво вираженим. У випадку Дюренмата й Ґраса хотілося б ствердити, що це не так, й висловити думку, що це швидше як аверс і реверс на одній монеті, тобто два таланти презентують певну гармонію, єдність, універсальність митця. Адже, коли читаєш книги Ґраса, то його малюнки, а всі свої книги він ілюструє сам, допомагають відчитати, розкодувати більше інформації. Розглядаючи маленького Оскара з великим барабаном й газетною «пілоткою» на голові, надмірно пихатого кота з хрестом на шиї на червоній облямівці чи собаку зробленого з пальців руки, а чи лушпиння цибулини зі своєрідними закодованими знаками на ньому, можна віднайти певні приховані підтексти, які прозоріше відчитуються в самому творі. На полотнах Дюренмата знаходимо ті ж самі теми й мотиви, які відображені в його творах, скажімо, змальований в яскравих криваво червоно-чорних тонах момент правосуддя на картині підсилює текст роману «Правосуддя». Можливість відтворити свій внутрішній світ за допомогою образотворчого мистецтва допомагає автору зробити відповідні акценти, хоча він сам неодноразово зауважував, що не є професійним художником. Хочеться не погодитися з автором, який піддає сумнівам свою майстерність художника, адже, власне його полотна унаочнюють оригінальне й драматичне бачення світу, відображене в романах.

Васильців Ярина

ІСПАНСЬКІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ ВОЛОДИМИРА САМІЙЛЕНКА

Найповніше передову іспанську літературу на українських теренах популяризував В. Самійленко (1864 – 1925) – український поет-лірик, сатирик, драматург. Переклавши низку творів письменника і політичного діяча, автора оповідань, повістей, романів Вісенте Бласко Ібаньєса (1867 – 1928 ), а також письменника, журналіста та політика Альфонсо Переса Ньєва (1859 – 1931) “З-під даху”, новеліста, есеїста і літературного критика Хосе Руїса Мартінеса (1873 – 1967) “Богема”, Майнара Лагуерти “Патент 1300”, історика, поета і драматурга Педро де Ново-і-Кольсона (1846 – 1931) “Гроза міністрів”, комедію на одну дію журналіста та автора комедій М. Сальвадора Ґранеса (1840 – 1911) “Я вечеряю з мамою”, комедію на чотири дії драматурга, лауреата Нобелівської премії з літератури 1904 року Х. Ечеґарайя (1832 – 1916) “Силою плазування” та інші, В. Самійленко зробив немалий вклад в ознайомленні українського читача з іспанською белетристикою.

Варто зауважити, що крім перекладів творів іспанських белетристів, зацікавлення іспаністикою проявилось і в творчій діяльності В. Самійленка. Під час революції і в роки перебування в еміграції Самійленко написав ряд творів, серед яких, власне, тільки сатирична антиклерикальна поема “Спритний ченчик” підноситься своїм рівнем до кращих зразків його поетичної творчості, вважається одним з найпопулярніших творів В. Самійленка. Наприкінці життя В. Самійленко згадував про свою роботу над поемою: “Прибувши до Києва ще в 1924 році, я й досі не найшов собі постійної посади, а тому примушений заробляти на життя перекладами з чужих мов. Через це до цього часу я написав тільки одну поему “Спритний ченчик” (іспанська поема з чернечого життя) в 348 строчок, на зразок сюжетів Бласко Ібаньєса…”, в якому прослідковується об’єднання власної біографії іспанського письменника з історією іспанської колонізації Америки.

У поезії “Te deum” (“У Мадриді дзвонять дзвони…”) (16. 03. 1901) В. Самійленко сатирично зображує іспанську середньовічну інквізицію. Вперше твір був опублікований у вип. V, т. ХХ “Літературно-наукового вісника” за 1902 рік під псевдонімом В. Сивенький.

Цікаву інформацію про зацікавлення В. Самійленка іспанською літературою, його переклади іспанських письменників та про наміри перекладу чи перешкоди, які завадили його здійснити, знаходимо у приватних листах перекладача, що були написані за два роки до смерті, до редактора Павла Богацького, який також відомий як український письменник, літературознавець, журналіст, бібліограф.
Висоцька О. Л.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ І СПЕЦИФІКА ПОДОЛАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ БАР’ЄРІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ

Виникнення психологічних бар’єрів при вивченні іноземних мов може бути зумовлене впливом наступних чинників:

  • недостатня мотивація до вивчення іноземної мови;

  • індивідуальні особливості сприймання;

  • індивідуальні особливості процесу запам’ятовування;

  • недостатньо сформовані мовленнєві навички;

  • відсутня віра в успіх, у власні сили;

  • негативний попередній досвід навчання;

  • відсутність умов і можливостей для мовної практики;

  • індивідуальні особливості психолого-педагогічної взаємодії з викладачем тощо.

Подолання психологічних бар’єрів передбачено здійснювати за рахунок:

  • Формування стійкої позитивної мотивації до вивчення мови;

  • формування інтересу до оволодіння матеріалом курсу і до процесу навчання;

  • застосування сучасних методів інтенсифікації навчання;

  • створення необхідного мовного середовища;

  • застосування індивідуального підходу в навчанні тощо;

На цей процес впливають сприятливі і несприятливі чинники. Сприятливі чинники:

  • Висока психологічна та фахова компетентність викладача;

  • знання та застосування інноваційних методів викладання;

  • сформованість необхідних індивідуально-особистісних якостей;

  • систематична, цілеспрямована робота над вдосконаленням курсу і т.і.

Несприятливі чинники:

  • Брак психологічних знань, навичок і вмінь у викладача;

  • відсутність індивідуального підходу до тих, хто навчається;

  • невміння зацікавити, мотивувати, переконати, пояснити;

  • відсутність цілеспрямованості, наполегливості, працьовитості та і.

Подолання психологічних бар’єрів при вивченні іноземних мов у вищому навчальному закладі вимагає постійного підвищення психологічної культури як викладача, так і тих, хто навчається, з метою максимального задіяння наявних психологічних ресурсів суб’єктів навчального процесу. Для реалізації запропонованого підходу до вирішення поставленого завдання необхідно забезпечити умови для реалізації співробітництва у педагогічному процесі, між викладачами та тими, хто навчається.

Vitalish Lyubov

DIDAKTISIERUNG DER DEUTSCHEN SPRICHWÖRTER

IM UNTERRICHT DEUTSCH ALS FREMDSPRACHE

Deutsche Sprichwörter bilden eine lexikalisch und grammatisch interessante Art der deutschen Phraseologie. Der satzwertige Charakter der Sprichwörter bringt die meisten Besonderheiten des deutschen Satzes und des deutschen Verbs als Satzkern an den Tag.

Die grammatischen Kategorien des deutschen Verbs wie Modus, Genus, Tempus, Person und Numerus können an Sprichwörtern illustriert, erklärt und festgeprägt werden. Diese Phraseologismen beziehen sich nicht auf einmalige Episoden, sondern auf wiederkehrende schablonenhafte Situationen, die zu erwarten sind und erwartet werden. Trotz der archaischen Lexik oder eben dank der archaischen Lexik bleiben sie stabil im Ausdruck und in der semantischen Bewertung;

Sie erfreuen sich einer großen Beliebtheit bei Sprachkennern, Sprachwissenschaftlern und Teilnehmern des Lehrprozesses, die immerfort nach der Kommunikation (oder wenigstens nach ihrer Imitation) in der Deutschstunde streben.

Die Kenntnis der Sprichwörter und ihr Gebrauch in der Rede zeugen von einer höheren Stufe der Sprachbeherrschung. Phraseologismen werden oft in verschiedenen Tests verwendet, um lexikalische und grammatische Fertigkeiten der Lerner festzustellen und ihnen heuristische Entscheidungen zu erzwingen.

Das Programm in Fremdsprachen für allgemeinbildende Schulen der Ukraine, das vom Ministerium für Bildung und Wissenschaft der Ukraine 2005 beschlossen wurde, sieht schon in der 6. Klasse den Gebrauch „der Ausdrücke der Volksweisheit“ voraus [3, 55]. Und es ist durchaus vorstellbar, dass Sprichwörter ab Anfang des Sprachlernens an der Universität am Platze wären, um so mehr bei der Erwerbung des zweiten Faches.

Knappe prägnante Ausdrücke der Volksweisheit können ein beliebiges Thema einleiten oder resümierend abschließen. Bei der Wiederholung eines grammatischen Themas ist es empfehlenswert, lieber auf ein bekanntes Sprichwort zurückzugreifen, als auf einen nichtssagenden Satz aus der grammatischen Tabelle des Lehrbuchs.

Grammatische Kategorien des deutschen Verbs bilden Schwerpunkte des Deutschunterrichts als Fremdsprache. Das sind Modi (Indikativ, Imperativ, Konjunktiv), Genera des Verbs (Aktiv und Passiv), Bildung der Zeitformen (des Präsens und des Präteritums), der Gebrauch der Hilfsverben im Perfekt, die Konjugation der Modalverben, modale Konstruktionen haben/sein + zu + Infinitiv u. a.

Beispiele zur Veranschaulichung dieser grammatischen Erscheinungen stellen oft eine zusätzliche Schwierigkeit für Studierende dar, deshalb könnte der Gebrauch der Sprichwörter zu diesem Zweck sowohl dem Lehrer als auch den Lernern die gemeinsame Aufgabe erleichtern.
Галян Оксана

Способи утворення акронімів у фізичних текстах

(на матеріалі французької мови)

Наукові фізичні тексти у французькій мові мають стійку тенденцію щодо використання різного роду абревіатур і скорочень. Важливе місце серед них займають акроніми. Слово вперше використано співробітником лабораторії Белла в 1943 р. в США і має грецьке походження від «акрос» (крайній, верхній) і «онома» (ім’я). В словнику лінгвістичних термінів вказується, що абревіатура, утворена із початкових букв елементів вихідного словосполучення, але прочитана не по алфавітних назвах букв, а як звичайне слово, називають акронімом або звуковою абревіатурою. Дане визначення достатньо точно номінує поняття, але його необхідно доповнити, тому що у склад акроніма можуть входити не тільки початкові букви компонентів словосполучення, але й фрагменти лексичних одиниць. Основним «будівельним матеріалом» для акронімів служать ініціальні абревіатури. Проведені дослідження із вибраними скороченими словоформами свідчать, що частка акронімів із загального числа становить 16%. Отже, обмежуючись фонетичними закономірностями французької мови, далеко не кожне скорочення може стати акронімом. Наприклад, в розряд акронімів не можуть бути зараховані абревіатури, утворені з двохкомпонентних словосполучень, у склад яких входить два прості повнозначні фізичні терміни: А. Е. [а-е] → accumulateur électrique ‘електроакумулятор’, A. U. [а-у] → attraction universelle ‘всесвітнє тяжіння’, О. L. [o-el] → ondes longues ‘довгі хвилі’, I.M. [i-em] → induction magnétique, D. F. [de-ef] → distance focale ‘фокусна відстань’, P.S. [ре-es] → polarisation spontanée ‘спонтанна поляризація’. Якщо в двохкомпонентні словосполучення входять фізичні терміни із складною лексико-семантичною структурою, то скорочена форма запису являє собою акронім: CAD [kad] → convertisseur analogique-digital, СΑN [kan] → convertisseur analogique-numerique ‘аналого-цифровий перетворювач’ UEM [we:m] → unité électromagnétique ‘електромагнітна одиниця’, D.E.M. [dem] → détection électromagnétique ‘магнітна дефектоскопія, радіолокація’, POA [poa] → procédé d'oxydation avancée ‘вдосконалений процес окислення’, F.E.M. [fem] force électromotrice → ‘електрорушійна сила’, RUV [ryv] → rayons ultraviolets ‘ультрафіолетові промені’. Також значна кількість акронімів може бути утворена із трьохкомпонентних термінів-словосполучень, причому до абревіаційних символів можуть входити і службові частини мови: Raz [raz] → remise à zéro ‘повернення в нульове положення, установка на нуль’, LAR [lar] → ligne à retard ‘лінія затримки’, SOF [sof] → Système Officiel Français ‘французька система сенситометрії’, O.C.E. [o'se] → oscillateur à couplage électronique ‘генератор з електронним зв’язком’, FAG [fag] → Fluctuation Axiale Gaussienne ‘гаусова аксіальна флуктуація’.

Гардецька Руслана

Класифікація демінутивів в іспанській мові відповідно до їх семантичної функції

Демінутиви в іспанській мові можуть мати альтернативно або одночасно як значення здрібнілості, так і афективні значення. Кожна з цих двох груп насправді включає в себе кілька підкатегорій зі своїми певними нюансами і смислами, але відмінності між ними мають нечіткі межі, що є однією з основних проблем їх класифікації. Надалі ми проаналізуємо відповідно класифікації Алонсо та Монтес Хіральдо, які різняться між собою різними підходами до проблеми. У той час як Алонсо формує класифікацію демінутивних похідних стосовно напрямку висловлювання, Хіральдо класифікує їх опираючись на розходження між афективною функцією та концептуальною.

Класифікація Алонсо, орієнтована в напрямку висловлення, передбачає висловлення в сторону певного об'єкту чи власне висловлення, в сторону співрозмовника, або в обидва напрямки одночасно. В рамках цих категорій існує ряд груп, які схематично представимо нижче.


Висловлення стосовно певного об'єкту чи власне висловлення

Висловлення стосовно

співрозмовника

Стосовно обох напрямків одночасно

Змістовність

Емоційність Фразеологізм

Естетична оцінність

Афективна активність

Ефузивність

Форми ввічливості

Репрезентативність, красномовство


Класифікація Монтеса Хіральдо базується на вирізненні демінутивів за їх семантичною функцією. Представимо схематично такий розподіл семантики демінутивів і надалі детальніше вивчимо різні класи. Дослідник визнає існування афективних демінутивів, концептуальних та афективно-концептуальних, до яких належить більшість виразів розмовної мови.

Афективна функція

Афективно концептуальна функція

Концептуальна функція

1. Фамільярний афект

2. Продуктивність

3. Девалоративність

4. Спрямованість до

об’єктів

1.Увага, лагідність

2.Здрібнення з емоцій ним відтінком

1.Індикація меншого розміру індивідуумів певного виду

2. Диференціація видів в межах лексичної мікросистеми

3. Лексикалізація

Глорія Бернар

ПЄСА СЕМЮЕЛЯ БЕККЕТА "В ОЧІКУВАННІ ГОДО"

З появою п’єси «В очікуванні Годо» літературний світ був шокований появою нового типу драми, що створив новий термін та жанр «театр абсурду». Автором цієї п’єси був Семюель Беккет, чий внесок у цей жанр є настільки значним, що його по праву можна вважати основоположником, батьком жанру «театру абсурду». Численні літературні критики сфокусували свою увагу на дослідженні лінгвальних та структурних особливостей драми абсурду.

В усіх п’єсах С. Беккета персонажі дуже схожі. У драмі С. Беккета усі дійові особи є представниками чоловічої статі, фізично або розумово відсталими, невдахами у житті та невиправними песимістами. Так, наприклад, у п’єсі «Кінець гри» Хамм прикутий до візка, окрім цього, час від часу читач помічає у нього закривавлену носову хустинку, у його батьків, Нега та Нейл, ампутована нижня частина тулуба, Клов, який допомагає Хамму, має хворі очі; у п’єсі «В очікуванні Годо» у одного з головних героїв, Естрагона, хворі ноги; потім на своєму шляху він зустрічає розумово відсталого Лакі; у п’єсі «Остання плівка Краппа» головний персонаж, Крапп, є невдахою у житті, який на самоті доживає свої останні роки, так і не скориставшись можливостями, які у нього були.

Ще однією рисою, спільною для усіх беккетівських персонажів, є песимістичний, або безнадійний, погляд на життя. Зокрема, у п’єсі «В очікуванні Годо» намагаються відволіктись та розважитись від постійного, щоденного чекання на Годо, і суїцид – це перша ідея, яка спадає їм на думку. Вони з легкістю пропонують одне одному повіситись: ”What about hanging ourselvesLets hang ourselves immediately.” У п’єсі «Кінець гри» Клов висловлює свій песимістичний погляд на життя у розмові з Хаммом: “What all this? Is that what you want to know? Just a moment. Corpsed.” З вуст Клова лунають епітети до слова «життя» – decaying, decrepit and dead.

Беккетівські, персонажі є суб’єктивними, мислячими субстанціями, оточеними механічною, матеріальною природою. Драматург у всіх своїх п’єсах використовує наскрізні драматичні символи, щоб показати бар’єр, стіну, між світами “in” та “out” та їхню несумісність. Персонажі його творів є фізично ізольовані від того, що відбувається назовні, а простір, у якому вони ув’язнені, є їхнім внутрішнім, суб’єктивним світом. Беккетівський персонаж завжди знаходиться у конфлікті з об’єктами навколо нього, він відокремлений від решти світу. Розмежування між тілом та душею аналогічне розмежуванню між людьми та речами у зовнішньому світі. Дійові особи прикуті до своїх кімнат, свого маленького простору, з певних причин вони не можуть вийти за межі цього простору: Хамм прикутий до візка, тому він не може встати і піти; Клов, хоча фізично може це зробити, не в стані відкрити двері та втекти з кімнати; Краппа змушують залишатись у своїй кімнаті спогади.

Гриня Н. О.

СЕМАНТИЧНІ ТИПИ КОНТРАСТУ

В СУЧАСНОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ

Багатоаспектна природа контрасту зумовлена не тільки структурними особливостями висловлювання, а й семантикою його компонентів. Оскільки контраст реалізується в тексті, то він розглядається як широке протиставлення смислів в цілому тексті, що є головною умовою виокремлення його різних семантичних типів контрасту: сюжетного, образного, символічного, семантико-асоціативного, колірного, експліцитно-імпліцитного.

Сюжетний контраст передбачає протиставлення понять, закладених в темі літературного твору, Контраст як принцип формування художньої структури актуалізується на різних її рівнях, в тому числі і в системі персонажів.

Образний контраст класифікуємо так:

1) контраст образів (протиставлятися можуть позитивні і негативні герої, позитивні герої між собою, а також і негативні герої); 2) контраст у розвитку образу; 3) контраст усередині образу. Образ є основним засобом художнього узагальнення дійсності, знаком об'єктивного корелята людських переживань і особливою формою суспільної свідомості.

Оскільки символ є особливим видом образу, розглядаємо контраст символів як окремий тип контрасту. В художньому творі символ слугує для експлікації та об’єднання основних ідей, тому вони пронизують увесь твір.

Семантико-асоціативний контраст полягає у протиставленні тематичних рядів тексту. Будь-яке слово може викликати в пам'яті все, що здатне тим чи іншим способом з ним асоціюватися. Асоціації виникають не тільки на основі зближення лексичних одиниць, а й на основі відштовхування. Саме такий тип асоціацій лежить в основі контекстного протиставлення лексичних одиниць за тими або іншими ознаками. Вважається, що автор твору сам акцентує на асоціаціях.

Колірний контраст також займає вaжливе місце у запропонованій семантичній типології контрасту, який сприяє посиленню виразного протиставлення понять і образів, а, отже, посилення емоційного впливу на читача

В експліцитно-імпліцитному контрасті спостерігається виразне протиставлення між тим, що виражено і тим, що мається на увазі.

Аналіз текстового матеріалу свідчить, що в будь-якому художньому творі ті чи інші типи семантичного контрасту висуваються на передній план, тобто є домінувальними, або ж навпаки, відступають на задній план. Більш того, семантика в цілому тексті виступає як стрижень, на якому нанизується уся конструкція художнього тексту.
Гуменна Ірина

Когнітивно-дискурсивна інтерпретація

англійських неометафор

На сучасному етапі розвитку лінгвістики, що характеризується розглядом мовних явищ у взаємозв'язку з діяльністю і мисленням людини, нову інтерпретацію отримує поняття метафора. Свого часу даним питанням займалися багато вчених(Н.Арутюнова, О.Кубрякова, Г.Скляревська,Е.Кассірер, Дж.Лакофф, М.Джонсон, Е.Маккормак), проте недостатнім є комплексне дослідження метафорита прагматикитропіву медіа дискурсі.

У процесі метафоризації відбуваються різні види семантичних зсувів із сфери-джерела (СДж) у сферу-реципієнт (СР), в результаті яких утворюються різні тропи (метафора, метонімія, евфемізм, перифраз)[1, с. 23]. Наприклад, слово blackhelicopter;СДж – літаючий засіб; сема, котра актуалізується, особливо у зв’язку із соціальним фактором, – те, що привертає увагу. СР – інформаційні технології, де утворився новий концепт на позначення другорядної інформації,яка має на меті відвернути увагу від певної проблеми.Таким чином,одним із аспектів концептуально-семантичного аналізу є відшукати символ метафори– сема, що відділяється від цілісного образупершопочаткової лексеми, залишаючи лише частку значення, що асоціативно закріплюється у новій сфері.Brainpowerbottleneck – гостра нестача фахівців у галузі комп’ютерної сучасної техніки.У СДжbottleneck – шийка пляшки, найвужча її частина. Метафоризована сема –вузький, недостатній для чогось, – у СР– нестача ресурсів програмістів.

Медіа джерела служать сприятливим середовищем для цілісної когнітивно-дискурсивної інтерпретації нових метафор. Вони підпорядковуються основним прагматичним завданням: інформувати, впливати і поширювати культуру. Motherhoodstatement – асоціація материних слів із ласкою та захищеністю утворила метафоризовану лексему тривіальних положень у сфері політичного дискурсу, якіпри виголошенні додають іронічності діям політиків у спробах переконати своїх виборців. "Politicians love touse motherhoodstatements in their campaign speeches, such as "Our country must eliminate terrorism" and "We cannot deviate from the basic value so four society" " (Newsday, October 17, 2006).

Отже, на лінгвістичному рівні метафоризація публіцистики сприяє глибинному аналізу складових та механізму утворення неометафор та когнітивно-дискурсивній інтерпретації тропів, де процеси мислення та сприйняття мовців іконтекст певного дискурсу вносять свої корективи до модифікації значення нових концептів.
Гурмак Юлія

Історичне підґрунтя формування преціозності

у Франції XVII століття

Переломним моментом в історії розвитку французької мови вчені вважають ХVІІ століття. Цей період позначив не лише французьку, а й світову культуру: на зміну творчій свободі доби Ренесансу приходить стремління до упорядкування, підкорення самодержавству. «Абсолютна» влада, «абсолютне» панування, «абсолютний» король, тобто король, який утримує всі гілки влади: законодавчу, судову та виконавчу – ось вирази, які найчастіше вживалися за часів Людовіка ХІІІ та Людовіка ХІV для визначення сутності влади, яка, за словами сучасників, здійснювалася за вказівкою згори (від Бога).

Найвизначнішим мислителем абсолютизму був кардинал Рішельє (Richelieu). Його думка ґрунтується на ідеї могутності держави. У 1634 р. саме під патронатом кардинала Рішельє була створена Французька Академія для того, щоб встановити жорсткі правила у мовній та літературній сферах та змусити усю інтелектуальну еліту їх дотримуватися.

Така суспільно-політична ситуація у Франції XVII століття, звичайно, не могла не вплинути на культурний розвиток країни, що зачепило мовну та літературну сфери. У той період королівський двір та придворне товариство було центром культурного життя Франції, тому саме дворяни стали основоположниками головних напрямів нормуючої та рефлективно-критичної діяльності. Такі люди збирались у спеціально створених аристократичних салонах, які відіграли особливу роль в процесі нормування мови та рефлективно-критичній діяльності загалом. Створювались вони найчастіше світськими придворними дамами. Першим таким салоном, одним з найвідоміших того часу, став маєток мадам де Рамбує. Дами намагались підкреслити вишуканість своїх манер, свій винятковий спосіб висловлювання, доступний лише для вищого прошарку суспільства. Саме їм належало часто найвагоміше слово в оцінці різних аспектів мовленнєвої практики, яку вони самі вважали чимось дорогоцінним. Тому їх і назвали преціозниками (від французького précieux - дорогоцінний, манірний).

Оскільки розвиток французької течії Преціозності відбувався в лоні абсолютизму XVII століття, це культурне явище не могло бути відірваним від основних принципів, які панували в той період. Преціозність стала наче вишуканою перлинкою в океані класицистичних настроїв: вона прийняла основні принципи тогочасної доктрини, однак підлаштувала їх під власні потреби та побажання. Таким чином, потужний імпульс для розвитку мовленнєвої діяльності відвідувачів салонів виходив із початково визначеного типу комунікації - усного спілкування зі специфічним колом учасників.

Дейчаківська Олександра

АНГЛІЙСЬКА МОВА ЯК КУЛЬТУРНИЙ УНІВЕРСУМ

Не проводячи поділу між ключовими концептами англійської та американської культур, оскільки вони належать до внутрішнього кола у вже названій моделі, зарубіжні дослідники виділяють такі ключові концепти, що характеризують англокультуру.:

Концепт “точність” і стриманість висловлювання. Частково це перегукується із концептом “стриманість”, про який говорять вітчизняні лінгвісти. Поняття точність включає стислість формулювання, небагатослівність, іноді навіть уривчастість. У кожному разі це – відсутність перебільшення. Представник англокультури ніколи не скаже ” усі”, коли йдеться про більшість, як і не вживатиме слова “ ніхто” , коли йдеться про декількох.

Наступним концептом є концепт, який умовно можна окреслити фразою “наскільки мені відомо”. Суть цього концепту полягає в імперативному усвідомленні людиною обмеженості своїх знань. Саме звідси бере свій початок розмежування таких понять як “я знаю” і “я думаю”, чи власне те, що дуже характерне для англомовного світу, – не ототожнення цих понять. Існування цього концепту в англомовному світі пояснюється тим, що загалом в своїй розмові людина в більшості випадків покладається не на свої знання, а на свої судження, а судження у свою чергу включають багато ступенів оцінки.

Концепт “Повага до факту”. Не багато є концептів, які б вирізнялися в англокультурі так чітко, як саме цей. Поряд із розрізненням понять “ я знаю” і “я думаю” в англокультурі іде розмежування понять “ особисто відоме” і “загальновідоме”.

Факти не завжди виступають як “ знання”, якими володіють усі, але в принципі вони завжди тією чи іншою мірою є доступні для перевірки, вони не є чиєюсь особистою вигадкою. Звідси маємо словосполучення “ hard facts”, “plain facts”, “ stubborn facts”.

Концепт “холодний розум”. Думка у протиставленні із почуттями. При цьому зазначається, що в англій ській мові є небагато дієслів на позначення емоцій, їх заступають прикметники. До таких ключових прикметників належать слова “ disspassiionate”, “ coolheaded”, “ cool”.

Один із центральних англокультурних концептів – концепт особистої свободи. Суть концепту полягає у несхвальному ставленні до поняття “чинити тиск на когось”. І якщо загалом працювати під тиском – відповідно до англійського вислову “ work under pressure” ще допускається, то діяти під чиїмось тиском або ж чинити тиск на когось – “put pressure”, “ act under pressure” – це речі, несумісні з питаннями особистої свободи. Як результат виникає вираз it’s up to you , який не має аналогів у інших мовах і може бути перекладений лише описово – “ якщо ви вважаєте за доцільне, можете це зробити, якщо ні – не робіть”.

Димчевська Н. В.

ФУНКЦІОНУВАННЯ ФАХОВОЇ ЛЕКСИКИ В ТЕКСТАХ ПОДОРОЖНІХ РЕПОРТАЖІВ АЛЬФРЕДА АНДЕРША

Фахова лексика, у якій закріплені результати науково-теоретичного пізнання світу, проникає не лише в наукові трактати чи технічні тексти, а й з’являється у творах художньої літератури. Автори використовують її для опису певних наукових явищ, предметів, для характеристики героїв. Автори все ширше залучають науково-технічні й виробничі терміни, фахові назви до контексту творів у жанрі дорожніх репортажів як необхідний засіб художнього осмислення дійсності.

Терміни в подорожніх репортажах, у першу чергу, вживаються в їхньому прямому номінативному значенні, що зумовлено намаганням автора якомога детальніше ознайомити читача з побаченим на його маршруті. Як правило, це часто вживані терміни, пов’язані з ландшафтом країни, її соціальним ладом, політикою, архітектурою і т.п. Якщо ж у художню тканину твору треба ввести вузькоспеціальні терміни, то їх значення, як правило, пояснюється автором.

Метою цієї розвідки є аналіз функціонування фахової лексики в подорожніх репортажах Альфреда Андерша «Hohe Breitengrade», що представляють враження автора від подорожі до норвезької Арктики, яка вразила його льодовою красою та тваринним світом. Для аналізу були обрані назви птахів, що живуть на маленьких островах цієї холодної частини світу, на які звернув увагу автор. Аналіз дозволяє зробити певні висновки щодо особливостей використання автором цих термінів у тексті:

  1. Автор називає птахів без усяких пояснень. Звичайно це відомі читачеві види: «Am Rand des hellblauen Teichs … stehen Möwen und Stelzvögel» [1, с.68].

  2. Вказує лише на одну ознаку птаха: «Im Wasser schwimmen schwarze Vögel, Alken,…» [1, с.91].

  3. Досить широкі описи птахів, часто з детальними вказівками на зовнішній вигляд, звички. Проте такий текст далекий від тексту орнітолога. Це художній текст зі стилістичними засобами, виявом почуттів автора, у якому фахові поняття одержують нові конотації. Так, перерахувавши назви маленьких північних пташок «In Wörtern wie Krabbentaucher oder Gryllteiste lebt die Essenz des Nordens», Андерш завершує своє захоплення метафоричною картиною: «…dann habe ich ein fertiges Gedicht über den Norden, über schwarzes Geflatter in einer grenzenlosen und kalten Einöde» [1, с.128-129]. У таких описах знаходимо різні стилістичні засоби: ланцюжки перерахувань, окличні речення, метафори, порівняння і т.п.

Література:

1. Andersch Alfred. Hohe Breitengrade oder Nachrichten von der Grenze. Zürich, Diogenes Verlag, 1969. – 207 c.

Дубик Вікторія

Типи метафоричних моделей сфери джерела

та сфери мети

Метафорична модель представляє собою функцію відображення елементів області джерела в елементи області мети. Опис функції відображення потребує визначення її елементів. Область відправлення описується сукупністю «сигніфікативних дескрипторів» (тобто слів, словосполучень), що представляють поняття із самих різних семантичних полів. Кожній метафорі приписується декілька сигніфікативних дескрипторів, впорядкованих за ступенем абстрактності – від конкретного до абстрактного. Дескриптори можуть також відображати відношення «частина-ціле», при цьому впорядкування відбувається від частини до цілого.

Впорядкованість сигніфікативних і денотативних дескрипторів разом із функцією відображення репрезентує парадигматичний аспект метафоризації, тобто утворює парадигматичну модель метафоричної проекції. Синтагматично кожний акт відображення – це цикл роботи функції відображення – може описуватися як одна пара, яка складається з сигніфікативного та денотативного дескриптора: <сигніфікативний дескрипторx, денотативний дескрипторy>. «Парадигматична історія» кожного з дескрипторів у цьому випадку прихована, проте може бути встановлена при звернені до відповідної структури знання. Для метафоричного виразу політичні атаки цикл роботи функції відображення описується парою <влада, атака>.

Описані пари <сигніфікативний дескрипторx, денотативний дескрипторy> разом з функцією відображення представляє собою синтагматичну модель метафоричної проекції.

Розрізняють два важливих типа метафоричних моделей: фонові та фігурні. До фонових М-моделей відносяться такі М-моделі, пов’язані з іншими М-моделями прагматичними імплікативними відношеннями. Під прагматичними імплікативними відношеннями розуміють такі зв’язки між М-моделями, коли використання метафор однієї М-моделі в прагматичному смислі часто тягне за собою використання метафор іншої М-моделі. Той, хто говорить, досить часто використовує фонові М-моделі просто тому, що не має іншої можливості висловити відповідну думку, метафорично проінтерпретувати певну реалію.

Фігурні М-моделі, на відміну від фонових, унікальні в тому значенні, що їхній вибір для опису фрагмента області мети майже завжди результат вибору того, хто говорить, а не тиск системи мови. Поєднання фонових і фігурних властивостей в М-моделі припустимо, оскільки М-модель в конкретних вживаннях може бути то фоновою, то фігурною – в залежності від комунікативної інтенції автора і відповідно контексту.

Diomova Nataliya

REPRODUCING KEY PROSODY FEATURES

OF OPHEILA`S MAD SONGS (SHAKESPEARE`S “HAMLET”)

IN THE UKRAINIAN TRANSLATIONS

In Shakespeare`s “The Tragedy of Hamlet, Prince of Denmark” one of the continuously underestimated characters is Ophelia, who plays the role of thereverse, side of Hamlet`s image.The similarities between the two characters do not only allow to better understand Hamlet`s personality, but to grasp the moral and psychological problematics of the drama in its full complexity – for, as Hamlet is the representation of action, of the “to be” part of the drama`s moral dilemma, Opheliarepresents passivity, the “not to be” choice (no matter how willing of forced).

Both Hamlet`s and Ophelia`s madness is linguistically presented through old ballads, but Hamlet quotes the lines as hints, while Ophelia`s part in the “mad scene” almost exclusively consists of singing. Singing is not only the signifier of madness. Much more important is the function of evoking emotional associations and giving yet another dimension to the main problems of Ophelia`s and Hamlet`s situation: Old Hamlet`s and Polonius`s murder; deception and being used; the death of one`s love.

All in all, Ophelia sings three complete ballads and fragments of two more. They are quite typical of English folk song, and share such conventions as meter and harmonic structure with others of their type (alternating lines of four and three beats, often in quatrains, cross-rhymed, etc.).

As a result of lack of the original highly variable lines, focus on the folklore constituent, some omissions and certain lexical choices, in the Ukrainian translation by Panteleymon Kulish Ophelia seems to be a calm, toned down folk girl, set on a single, unchanged melancholy tune.In the translation by Mykhailo Starytskyi, the overall effect of the prolonged songs with the ballad metre/form only partially preserved transforms Ophelia`s mad scene into sorrowful and slow-paced laments for one`s lost love, and the aspect of grieving dead father goes almost unnoticed.Though Yuriy Andrukhovych is attentive to prosodic details, he frequently deliberately violates the original stanzas shape and rhyming scheme aiming at more emotional, explicitly dramatic presentation. In his translation, the main focus is on the topic of a deceived maiden, and the image of Ophelia is deliberately infantilised making her a passive innocent victim.The translation by Hryhoriy Kochur is the best one in terms of reproducing the original prosody peculiarities, though Kochur`s Opheliaseems to be more reserved, soft-spoken and courteous. Still, there are no additions/omissions that could greatly violate the perception of Ophelia`s image or the whole mad scene.
Дяків Христина

  1   2   3   4   5   6   7   8



Схожі:

Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconСклад Вченої ради факультету іноземних мов (затверджено наказом №0 4 від 17. 01. 2013 р.)
Сулим В. Т. – голова Вченої ради, декан факультету іноземних мов, доцент кафедри міжкультурної комунікації та перекладу
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconПрограма звітної наукової конференції університету за 2013 рік відповідальний за випуск Б. Я. Котур
Концепція “горизонту” повсякденності у феноменологічній теорії Людвига Лангребе. Асп. Бочуля О. В
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconПрограма студентської наукової конференції філософського факультету "Дні науки 2013"
Мокрик Радомир студент IV курсу, голова студентського наукового товариства філософського факультету
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconМіністерство освіти і науки України
Начальник науково-дослідної частини (ндч) призначається наказом ректора університету з числа професорсько-викладацького складу кду...
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconРектор двнз «кнеу імені вадима гетьмана»
Спартакіади «Здоров'я» серед професорсько-викладацького складу та співробітників двнз «Київський національний економічний університет...
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconПрограма X науково-практичної конференції студентів та молодих вчених з міжнародною участю 11-12 квітня 2013 року
«Днів науки філософського факультету-2013» (ауд. 301, головний корпус лну ім. І. Франка, вул. Університетська, 1)
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconМіністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу
Карась Анатолій (гол редактор І упорядник). Європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу / Матеріали міжнародної наукової...
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconПрограма студентської наукової конференції філософського факультету "Дні науки 2012" до 20-річчя
Моделі церковно-державних взаємин в контексті міжконфесійних відносин: світовий та український досвід
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconПоложення про захист студентами курсових та дипломних робіт іноземною мовою
Допущені до захисту студенти повинні у встановлений термін (приблизно за місяць до захисту) подати на кафедру іноземних мов для природничих...
Тези звітної наукової конференції професорсько-викладацького складу факультету іноземних мов за 2013 рік iconЗвіт про наукову роботу у 2013 році завідувача кафедри петрографії Гулія Василя Миколайовича Відомості про вченого: Рік народження 1956 Рік закінчення внз 1978
Михайлов В. Сланцева нафта і технології її видобутку / Михайлов В., Гулій В., Гладун М. // Геолог України. – 2013. – №3, С. 67 –...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©meta.coolreferat.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи