Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу icon

Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу



НазваМіністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу
Сторінка1/11
Дата конвертації30.06.2015
Розмір1.69 Mb.
ТипПротокол
скачать >>>
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
ФІЛОСОФСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ
КАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ

ЄВРОПЕЄЦЬ ЯК ТВОРЕЦЬ ЦИВІЛІЗАЦІЇ РОЗВИТКУ І ПРОГРЕСУ
EUROPEJCZYK TWÓRCĄ CYWILIZACJI ROZWOJU I POSTĘPU


Матеріали міжнародної наукової конференції

організованої згідно з науково-дослідницькою програмою

кафедри філософії Львівського національного університету

імені Івана Франка

ЕВОЛЮЦІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ ПАРАДИГМ МИСЛЕННЯ

В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ”

17-18 вересня 2013 року


Львів — 2013

Карась Анатолій (гол. редактор і упорядник). Європеєць як творець цивілізації розвитку і прогресу / Матеріали міжнародної наукової конференції 17-18 вересня 2013 року. – Львів: Малий видавничий центр філософського факультету ЛНУ імені Івана Франка, 2013. – 110 с.


Рекомендовано до друку

Вченою радою філософського факультету

Львівського національного університету імені Івана Франка

Протокол № 163/7 від 30.08. 2013 р.

© Анатолій Карась, 2013

© Львівський національний університет

імені Івана Франка, 2013

АВТОРИ І ЗМІСТ
Флорій Бацевич. Ідіостиль ученого: неповторний голос

в епоху глобалізації…………………………………………………………………………… 6

Олександр Білокобильський. Секуляризація трансцендентного

та європейська ідентичність……………………………………………………………… 6

Iwona Blaszczak. Uniwersytety ludowe wspólnotą kształtującą

tożsamość europejską dorosłej młodzieży wiejskiej, opartą na

humanizmie, różnorodności i uniwersalizmie……………………………………….. 9

Лідія Борійчук. «Суб’єкт висловлювання» як носій

морально-етичної настанови………………………………………………..……………. 11

Олена Бочуля. Місто як осердя повсякденності сучасної

європейської людини………………………………………………………………................ 12

Володимир Будз. Європейські цінності як орієнтири

розвитку українського суспільства……………………………………………………. 14

Інна Галецька. Європа у прагненнях щастя………………………………………. 16

Надія Гапон. Міські пам’ятники як осереддя рекреаційного

простору молоді: соціально-психологічний аналіз……………………….…….17

Олег Гірний. «Рівний доступ до якісної освіти» – імітація,

евфемізм чи поняття з конкретним змістом……………………………………….18

Andrzej Góralski. Rozwój i postęp – analiza porównawcza i kontekstowa...19

Andrzej Góralski. Polska i Unia Europejska…………………………………………….. 20

Andrzej Grzegorczyk. Wizja wartości i dramat wyboru wartości

w myśli europejskiej………………………………………………………………………………21

Оксана Дарморіз. Збереження культурного різноманіття

в умовах глобалізації: європейський вимір…………………………………………22

Андрій Дахній. Емансипація людської особи: світовий

та європейський контексти з екзистенційної перспективи……………….24

Валерій Денисенко. Раціоналізм та ірраціоналізм у теорії та

практиці пізнання політичної дійсності: європейська

та українська традиції …………………………………………………………………………24

Валерій Джунь. Сучасний українець як європеєць

у контексті «персоналізації суспільного буття»……………………………….....26

Ірина Добропас. Українське тіло в контексті

європейських цінностей……………………………..………………………………………..27

Додонов Роман, Додонова Віра. Про внутрішні

суперечності європейського суспільства…………………………………………….28

Наталія Жигайло. Важливість духовності в формуванні викладача

європейського рівня…………………………………………………………………………….31

Мария Завалей. Об особенностях образования взрослых………………….35

Михайло Зарічний. Математика у сучасній європейській культурі...…37

Ігор Захара. Історична свідомість та історіософія у житті

і творчій діяльності європейців…………………………………………………………..37

Галина Католик. Глобалізація і нація: психотерапевтичний

Погляд на Я-концепцію сучасника ……………………………………………………..38

Анатолій Карась. Громадянська ідентичність

як етичне самовизначення людини……………………………………………………42

Marzanna B. Kielar. Ewolucyjny rozwój systemów wartości

według teorii Dynamiki Spiralnej, w kontekście edukacji…………………………44

Ігор Колесник. Феноменологія неживого: зомбі в контексті

популярної культури…………………………………………………………………………...45

Наталя Король. Панєвропеїзм як елемент поступу

в системі розвитку європейської цивілізації……………………………………46

Марія Кохановська. Відповідь Католицької Церкви

на загубленість сучасної людини………………………………………………………...47

Анатолий Лазаревич. Проблема европейской идентичности в национальном, региональном и глобальном измерении……………………48

Наталья Лазаревич. Экофилософия: дисциплинарный статус и функции в современной культуре………………………………………………………..49

Євген Ланюк. Формування концепції прав людини у

політико-правовій думці європейського Заходу …………………………………50

Василь Лисий. Ідеї нової логіки в творчості І.Канта і Г.Гегеля та .виклики часу: історія і сучасність…………………………………………...…………52

Józef Lipiec. Dobro i zło cywilizacji europejskiej………………………………………55

Jan Łaszczyk. Polska edukacja w nowej Europie……………………………………….55

Ореста Лосик. Пам’ять особи в контексті філософії універсалізму…….57

Андрій Луцишин. Мова як формотворчий чинник

сучасного суспільства………………………………………………………………….………..58

Уляна Лущ. Ідея прогресу: секулярний варіант смислу історії…………….58

Сніжана Мамчак. Наднаціональне розширення

громадянської солідарності: перспектива об’єднаної Європи ……………..60

Володимир Мельник. Університет як соціокультурний

феномен та його місце в ґенезі європейської цивілізації ……………...……..62

Татьяна Милова. Разум, свобода и деидеализация…………………………….65

Łukasz Jakub Mleczko. Zrównoważony postęp społeczny

jako podstawa trwałego rozwoju Europy…………………………………………………...66

Krystyna Najder-Stefaniak. Możliwość i potrzeba twórczego

działania w kontekście problemów współczesności…………………………………..66

Сергей Олюнин. Обучение «на траве»: построение

образовательной среды в сельской местности………………………………...…..67

Małgorzata Olczak. Podmiotowy i twórczy wymiar

wychowania politechnicznego………………………………………………..………………..69

Ярослав Пасько. Інтелектуали в Україні: «New class»

чи спільнота маргіналів?...................................................................................................69

Наталія Пилат. Ідентичність як фундаментальна

потреба людини……………………………………………………………………………………71

Олександр Поліщук. Колективна дія у європейській цивілізації…….….72

Борис Поляруш. Місто і сталий розвиток………………………………………..…..75

Ірина Пухта. Україна: між цінностями виживання

та цінностями самовираження. …………………………………………………...………76

Людмила Рижак. Європейська ідентичність у

конструктивістських інтерпретаціях. …………………………………………………78

Наталія Саноцька. Розуміння творчої сутності людини

та його вплив на формування європейської цивілізації………………………81

Оксана Сарабун. Відповідальність як ідентифікатор

системи моральних координат в концепції Чарльза Тейлора ……….…….83

Лідія Сафонік. Смисли буття як підгрунтя сенсу життя у…….

філософії ХХ сторіччя…………………………………………………………………………….86

Ольга Сінькевич. Соціокультурна ідентичність:

виклики глобалізації……………………………………………………………………… 89

Людмила Слуцкая. Интеллектуалы в политическом

пространстве Европы ХХ в……………………………………………………………………91

Giennadij Stasiuk. Edukacja - czołowy kulturalnie-cywilizacyjny

czynnik zabezpieczenia rozwoju społeczeństwa……………………………………… 93

Валерій Стеценко. Філософування Г. Гегеля та О. Шпенглера

як класичні зразки європейського дискурсу релігієзнавчих

та культурологічних проблем………………………………………………………………94

Ірина Сурмай. Духовність людини в сучасному

технократичному суспільстві……………………………………………………………….96

Роман Височанський. Орієнтальне в культурному сюжеті Європи…………………………………………………………………………………………………. 97

Оксана Ференц. Питання європейської ідентичності

в контексті проблематики Іншого……………………………................................... 101

Józef Chwedorowicz. Klastry kultury w erze czasu wolnego. ………………….. 102

Олександра Шикула. Екологізація та гуманізація сучасної освіти: можливості та перспективи………………………………………………………………. 103

Ростислав Якуц. Розімкнутість системи

категорій «трансцендентальної естетики» І. Канта………………………….. 104

Оксана Кузенко. Права людини в сенсі еволюції

поняття «гідність»…………………………………………………………………………..….106

Соломія Кривенко. Демократичнийдискурс Європи ………………….. 107

Павло Содомора. Томізм після Томи: поступ європейської цивілізації …………………………………………………………………………………………………………….109


Флорій Бацевич (м. Львів)

ІДІОСТИЛЬ УЧЕНОГО:

НЕПОВТОРНИЙ ГОЛОС В ЕПОХУ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Низка тенденцій у науці епохи глобалізації нівелюють неповторний стиль мислення і наукового мовлення вченого:

1. Сучасна наука потребує, так би мовити, „чистого” наукового продукту і не цікавиться неповторним авторським голосом для свого втілення.

2. Уніфікація вимог до наукового продукту.

3. Вплив наукових традицій, шкіл, напрямів тощо. Попри позитивні аспекти формується слідування певному науковому шаблону, навіть стилю викладу.

4. Негативний результат дослідження не вважається результатом, хоча може свідчити про важливі змістові аспекти самого об’єкта дослідження.

5. Вимога, так би мовити, „перекладності” на англійську мову. Попри позитивне значення вона несе в собі помітні небезпеки нівелювання ідіостилю і, найголовніше, неврахування неповторності комунікативних смислів, які народжуються в лоні мовних картин світу і залежать від конкретної лінгвокультури. Це особливо важливо для вчених-гуманітаріїв.

6. Науковий стиль мовлення значною мірою підпорядковується законам стандартизації викладу.

Разом з тим, як відомо, великі вчені минулого і видатні науковці сучасності були і є непересічними, яскравими, неповторними індивідуальностями, зі своїм неповторними, впізнаваним стилем. У доповіді наводяться приклади ідіостилів видатних лінгвістів і лінгвофілософів (Ф. де Соссюр, Л.Вітгенштейн, М.Мамардашвілі, Н.Арутюнова).


Олександр Білокобильський (м. Донецьк)

СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ ТРАНСЦЕНДЕНТНОГО

ТА ЄВРОПЕЙСЬКА ІДЕНТИЧНІСТЬ

На перетині стратегій дослідження сучасного стану європейського культурного простору постає питання європейської ідентичності, що має дві складові – питання про сутність «європейськості» та питання про сутність буття європейцем. Уточнення про складові є дуже важливим, бо участь у легітимованих певною спільнотою практиках, яка для зовнішнього спостерігача визначає ідентичність діяча, не завжди може виступати критерієм його належності до буття соціуму, а не лише перебування в ньому. Референтним прикладом буттєвої чужинності можуть слугувати Майкл Адеболаджо и Майкл Адебовале – британці нігерійського походження, які 22 травня 2013 року пошматували Лі Рікбі, барабанщика 2-го батальйону Королівського полку армії власної країни. Безперечно, це недавнє вбивство, як і багато інших трагічних чи драматичних випадків новітньої європейської історії, наочно демонструють прірву між класичними західними цінностями та аксіологічними орієнтирами де-юре європейських громадян.

Є підстави вважати, що йдеться не лише про складнощі асиміляції нових європейців «неєвропейського» походження, але, в першу чергу, про «онтологічну несумісність». Чи в тому ж самому світі живуть представники різних сегментів європейської спільноти? І що таке «європейській світ»? Теза про онтологічну природу європейської ідентичності (як утім кожної іншої) і повинна стати предметом спеціального розгляду.

Будь яка соціальна діяльність передбачає певній простір, в якому відбувається дійство і який повинен відтворюватися для пролонгації діяльності в часі. Це стосується, наприклад, приватного простору сімейних стосунків, різноманітного антуражу реалізації професійних комунікацій чи громадянського життя. Простори спільної соціальної дії, які можна назвати просторами вибудови ідентичності, реально присутні не в царині матеріальних об’єктів (яка має безкінечний ряд якісних вимірів), а лише в мисленні та пресуппозиціях дії соціальних суб’єктів-носіїв певної ідентичності: артикулюючи суттєві ознаки значимих елементів реальності в поняттях, за допомогою яких вона осмислюється й освоюється, соціальна спільнота формує залог власного існування (щось максимально цінне з наявного у спільному використанні) – смисловий простір мислення й життя – реальність.

У спільній дії витлумачується обрій релевантних смислів, які фіксують засоби та предмет тих чи тих практик – «підручні» речі сфери особистого життя, інструменти та матеріали для ремесла тощо. Свідомі та неусвідомлені конвенції перетворюють актуалізоване нашою фізичною природою (явлене у чуттєвості) середовище на «лежанки», «двері», «вікна», «лопати», «очисні вибої», «колошники доменних печей», «першотравневі демонстрації» тощо. Саме практичне втілення конвенційно встановлених смислів, яке конституює певний ракурс реальності, фундує певну ідентичність.

Але серед ідентичностей, що вибудовують особистість людини, треба розрізняти ті, які можна назвати «варіативними» та інші, так би мовити, «константні». Перші, певною мірою, є результатом вибору («можу бути, а можу не бути /одруженим, металургом, громадським активістом/), останні обумовлені обставинами, які важко («я є українцем, європейцем, народженим у ХХ ст.») чи неможливо змінити («я є людиною, живою, хоча й смертною істотою»).

«Полем» ствердження варіативних ідентичностей є простори «вміщуючих» їх реальностей глобального характеру, які взагалі не можуть стати предметом емпіричного досвіду, на кшталт локальних «міфологічних світів» (які, тим не менш, репрезентують для власного суб’єкту універсум), християнського «творіння» чи модерної «історії». Вони лише частково «присутні» в актуальних соціальних діях, в тому числі на символічному рівні, але саме з цих резервуарів сенсів людина черпає матеріал для створення граничного уявлення про себе.

Відмінність цих горизонтів реальності від просторів варіативних ідентичностей полягає в тому, що вони втілюються переважно за допомогою системи понять, рівнозрозумілих більшості індивідів певної соціальної спільноти. Засвоєння змісту та обсягу цих понять вводить людину до світу осмисленого буття, а існування й розуміння у відповідності до засвоєних стандартів формує глибинні рівні ідентичності.

Саме уявлення про реальність «у цілому» детермінує орієнтири повсякденної життєдіяльності та конфігурації варіативних ідентичностей – різні «вміщуючі» простори породжують різні цілі та легітимують різні «життєві практики». Людина з «неортодоксальною» для певного соціального середовища глибинною ідентичністю може брати участь в «ортодоксальних» практиках, але неможливість зміни обрію граничних сенсів перетворює їх адепта на загрозу для чужого культурного середовища з його пріоритетами, цінностями та соціальними практиками.

У царині символічного втілення граничних рівнів реальності формується й специфічне уявлення про «трансцендентне» та його релігійне (арелігійне) забарвлення. Власне ті сегменти поняттєвої системи, що репрезентує реальність, які фіксують неспостережне – тобто принципово відсутнє в досвіді, а тому й таке, що не може бути емпірично фальсифіковане – «орієнтують» цивілізаційні простори в сенсі їх наповнення конкретними соціальними практиками і ідентичностями. «Розділяти» переконання щодо трансцендентного (тобто своїм життям стверджувати певну онтологію) і значить мати цивілізаційну ідентичність, яка не завжди усвідомлюється і навряд чи може бути змінена. Такі ідентичності-реальності-цивілізації втілюються, як це довів Гайдеггер, у мові, але вважати їх лише «мовними» не можна, з огляду на те, що мова може сама виступити в ролі однієї (хоча й дуже важливої) з соціальних практик.

Беручи до уваги сказане, треба підкреслити, що бути європейцем означає не тільки працювати на одному з індустріальних (постіндустріальних) підприємств, мати невелику родину, яка з певною імовірністю розпадеться за декілька років після утворення, бути лібералом (чи консерватором), патріотом власної держави (чи космополітом) та людиною, яка живе в певну історичну добу разом з кількома мільярдами подібних до себе істот на одній з планет Чумацького шляху, вірити у свободу та рівність, поступ та успішність ринкової економіки – хоча все це дуже важливо. Це означає в першу чергу – вибудовувати простір сенсів, який гармонічно поєднує у собі усі ці способи мислення про реальність, а також разом з іншими щиро вірити в те, що саме історія увібрала в себе буттєві й надбуттєви сенси, а «небеса» давно порожні – тобто вимощувати простір спільного дійства епохи сьогодення – секулярної доби.
Iwona Blaszczak ( Warszawa)

UNIWERSYTETY LUDOWE WSPÓLNOTĄ KSZTAŁTUJĄCĄ TOŻSAMOŚĆ EUROPEJSKĄ DOROSŁEJ MŁODZIEŻY WIEJSKIEJ, OPARTĄ NA HUMANIZMIE, RÓŹNORODNOŚCI I UNIWERSALIZMIE

Dostrzegamy współcześnie, potrzebę wyraźnego określenia, co w edukacji europejskiej, dotkniętej wieloma konfliktami można uznać za uniwersalną wartość dla procesu integracji? Oraz w jaki sposób obecna rzeczywistość europejska może przyczynia się do procesu tej integracji?

Poszukiwanie odpowiedzi na te i inne pytania, wydaje się istotne w dobie licznych przemian, jakie dokonują się na naszych oczach, co powoduje, że teoria integracji europejskiej jest pełna sprzeczności, będących wynikiem resentymentu obowiązujących dotychczas wartości. Obserwujemy we współczesnej europejskiej rzeczywistości, narastanie antagonistycznych zjawisk o skrajnie sprzecznych tendencjach, jak procesy integracyjne i dezintegracyjne.

Nowy wymiar edukacji europejskiej, w którym wszyscy mieszkańcy Europy staną się świadomymi i aktywnymi współtwórcami cywilizacji, rozwoju i postępu - powinien być próbą zachowania homeostazy pomiędzy przeszłością Europy, wyrażającą się w postaci głębokiego poszanowania jej dotychczasowego dziedzictwa nauki i kultury, a teraźniejszością dążącą do przewartościowania niektórych obszarów kulturowych tego dziedzictwa opartego na wartościach humanistycznych. Rodzi się imperatyw, określenia na nowo wielu kategorii, jak również szczególnego znaczenia nabiera potrzeba kształtowania świadomości Europejczyków, że to właśnie oni wpływają na swoje dzieje i losy. To przecież kultura europejska jest tym czynnikiem, który integruje i łączy w całość różnorodność tego świata, w którym żyjemy. Poprzez swą otwartość jak podkreśla H. Kwiatkowska, kultura europejska jest kulturą europejskiego humanizmu. To jest wartość dynamizująca siłę integrującą kultury. Jest to zarazem jej edukacyjny kapitał (Kwiatkowska, Lewowicki, 1995).

Poszukiwanie integrujących wartości, stanowi spoiwo jednoczącej się Europy. Na procesy integracyjne zachodzące w Europie należy spojrzeć w kontekście zysków i strat, oraz konsekwencji tych zjawisk dla tworzenia nowego wymiaru rzeczywistości europejskiej. Istnieje wiele trudności w dążeniu do realizacji europejskiego wymiaru edukacji począwszy od różnic językowych, kulturowych a skończywszy na poziomie świadomości cywilizacyjnej ludzkości. Należałoby zastanowić się, czy tworzenie europejskiego wymiaru edukacji jest rzeczywiście możliwe, a jeśli tak to w oparciu, o jakie dezyderaty? Istotnym elementem tego procesu wydaje się być, kształtowanie europejskiej tożsamości kulturowej mieszkańców Europy. Takie przekonanie wyraża między innymi A. B. Ruiz, zajmujący się teleologicznymi założeniami edukacji europejskiej, który podkreśla, że tożsamość europejska jest współtworzona przez takie kategorie, jak; humanizm różnorodność i uniwersalizm (Ruiz, 1993). Tak rozumiany europejski wymiar edukacji powinien się odnosić między innymi do kształtowania europejskiej świadomości historycznej, jak i kształtowania zbiorowej tożsamości kulturowej oraz myślenia uniwersalistycznego mieszkańców Europy.

Artykuł ten jest próbą wskazania istotnej roli, jaką odegrały jak również nadal mogą odgrywać w kształtowaniu europejskiej tożsamości kulturowej, placówki edukacji dorosłej młodzieży wiejskiej, pod nazwą - uniwersytety ludowe. Powstały one pod koniec XIX wieku w Dani a następnie rozpowszechniły swoją działalność na całym świecie w tym również w Polsce. Autorka pragnie też przypomnieć twórcę i propagatora tej działalności Feliksa Popławskiego, postać niezwykłą a zapomnianą przez historię.

Szczególną zasługą uniwersytetów ludowych, było pełne zaangażowanie w proces upowszechniania i pielęgnowania wartości kultury chłopskiej rozumianej, jako integralna cześć kultury narodowej oraz europejskiej i światowej. Poznanie tej kultury, obcowanie z nią, podkreślenie jej wartości miało na celu kształtowanie u młodego pokolenia chłopów, zarówno poczucie własnej wartości, godności, wiary w swoje siły i tożsamości narodowej, jak również przeświadczenie o doniosłym znaczeniu kultury chłopskiej dla dalszego rozwoju kultury ogólnonarodowej. To właśnie uniwersytety ludowe przeciwstawiały się tendencji do degradowania wartości kultury chłopskiej, poprzez ukazywanie jej niepowtarzalnego piękna, mądrości i głębokiego humanistycznego sensu w życiu narodów i całego świata.

Feliksa Popławski, był orędownikiem takiego przekonania, iż będzie to możliwe wówczas, gdy w procesie edukacji będziemy ukazywać wszystkim obywatelom Europy, decydujące dla jej historii wydarzenia, mające istotny wpływ na kształtowanie się wspólnej cywilizacji europejskiej, która powinna akcentować zarówno pamięć zbiorową narodów jak i kształtować europejską pamięć zbiorową.

Niniejszy artykuł stanowi próbę ujęcia swoistości i uniwersalności koncepcji Feliksa Popławskiego, realizowanej przez niego w Polskich Uniwersytetach Ludowych okresu dwudziestolecia międzywojennego. Idea zawarta w tej koncepcji nie straciła na swojej aktualności wręcz przeciwnie szczególnie współcześnie staje się doskonałym przykładem godnym naśladowania. Popławski odwołuje się do wszechstronnego ujmowaniu procesów samowychowania i autokreacji człowieka dorosłego, przy uwzględnieniu możliwie wszystkich czynników, które warunkują te procesy lub na nie wpływają, unikając jednostronnego podejścia, potrafi dostrzec w konkretnej rzeczywistości, konieczność dążenia do stworzenia przez społeczeństwo takich warunków w których człowiek będzie miał realne możliwości rozwoju, zgodne z jego potrzebami, ale uwzględniające również dobro całej wspólnoty.. Tym co różni uniwersytety ludowe od wszystkich innych znanych form edukacji dorosłych jest ich wszechstronności oddziaływania wychowawczego, rozciągająca się na całą osobowość człowieka.

Uniwersytety ludowe dostrzegały potrzebę holistycznego wychowania człowieka, nie pomijały żadnego z czynników w wychowaniu dorosłych zarówno czynników indywidualnych, osobowościowych, jak i społecznych, religijnych, moralnych, umysłowych i fizycznych, estetycznych. Idea wychowania człowieka mądrego, szczęśliwego w koncepcji Feliksa Popławskiego stanowi proces całożyciowego doskonalenia osobowości, przez wyzwalanie w człowieku procesów autokreacyjnych i autoreedukacyjnych.

Podkreślić należy, iż aktualność koncepcji Feliksa Popławskiego wyraża się w przekonaniu o nierozerwalności wychowania i rozwoju moralnego człowieka.


Лідія Борійчук (м. Львів)
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11



Схожі:

Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconМіністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка юридичний факультет кафедра конституційного права
Конституційно-правові механізми захисту прав місцевого самоврядування. Плани практичних занять для студентів юридичного факультету,...
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconПрограма міжнародної наукової конференції " європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу"
Володимир Мельник. Університет як соціокультурний феномен та його місце в ґенезі європейської цивілізації
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни львівський національний університет імені івана франка
Розробники: В. О. Дяків, канд геол наук, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни львівський національний університет імені івана франка
Розробники: В. О. Дяків, канд геол наук, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни львівський національний університет імені івана франка
Розробники: В. О. Дяків, канд геол наук, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconМіністерство освіти І науки, молоді та спорту україни львівський національний університет імені івана франка
Розробники: В. О. Дяків, канд геол наук, доцент кафедри екологічної та інженерної геології і гідрогеології
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconМіністерство освіти І науки України Львівський національний університет імені Івана Франка Навчально –методичний комплекс з курсу „політична опозиція”
Політична опозиція є предметом наукових досліджень з декількох перспектив. У найширшому значенні це елемент цілісної моделі суспільства,...
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconЛьвівський національний університет імені Івана Франка Факультет педагогічної освіти
Вказівки: Виконайте завдання й у дужках ( ) запишіть номер правильної відповіді
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconІм`я, прізвище автора (співавторів) Установа (організація) Назва теми доповіді
Львівський національний університет імені Івана Франка. У шапці тез (поля: ім’я, установа, назва тез) забороняється вписування інших...
Міністерство освіти І науки україни львівський національний університет імені івана франка філософський факультет кафедра філософії європеєць як творець цивілізації розвитку І прогресу iconДоговір про співпрацю між Львівським національним університетом імені Івана Франка та
Львівський національний університет імені Івана Франка в особі першого проректора В. С. Височанського, що діє на підставі Статуту...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©meta.coolreferat.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи