2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол icon

2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол



Назва2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол
Дата конвертації27.06.2015
Розмір147.89 Kb.
ТипПротокол
скачать >>>
1. /Rozdil_1.docx
2. /Rozdil_2.docx
3. /Rozdil_3.docx
4. /Rozdil_4.docx
5. /Vstup.docx
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол
3. Нова парадигма інноваційного розвитку та поняття еко-інновацій
4. Фактори сталого розвитку у металургії Тенденції розвитку металургії
Чорна металургія є однією з найбільш енерговитратних галузей промисловості

2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату

2.1. Кіотський протокол

З огляду на масштабність, невідворотність спричиненої антропогенними факторами зміни клімату та глобальний характер проблеми, необхідність скоординованих дій міжнародної спільноти щодо запобігання та пом‘якшення впливу активності людства на навколишнє природне середовище не викликає сумнівів. Необхідність започаткування міжнародних договорів, спрямованих на запобігання зміні клімату, та механізмів їхньої реалізації було визнано на Конференції ООН по охороні навколишнього середовища і розвитку, що відбулася у 1992 році у Ріо-де-Жанейро. Згідно з підписаною представниками урядів 154 країн Рамковою конвенцією зі зміни клімату (далі - UNFCCC, United Nations Framework Convention on Climate Change)1, уряди після ратифікації взяли на себе зобов‘язання скоротити викиди парникових газів з метою "запобігання небезпечного антропогенного втручання в кліматичну систему Землі". Сама по собі Конвенція не встановлює обмежень щодо викидів парникових газів для окремих країн і не містить механізмів впровадження. В цьому сенсі вона не накладає юридичних зобов‘язань на уряди країн-учасників. Конвенція лише встановлює базові принципи для наступних міжнародних договорів (протоколів), які можуть встановлювати певні обмеження та зобов‘язання.

Одним з базових принципів є те, що згідно зі Статтею 3 (п.1), захищаючи кліматичну систему, сторони мають діяти на основі "спільної але диференційованої відповідальності", при цьому розвинуті країни мають бути лідерами цього процесу. Зокрема, Стаття 4 (п.7) зазначає, що ступінь ефективності впровадження своїх зобов‘язань країнами, що розвиваються, залежатиме від ефективного впровадження розвинутими країнами своїх зобов‘язань відносно надання фінансових ресурсів та трансферу технологій, враховуючи те, що економічний та соціальний розвиток і боротьба з бідністю є пріоритетами для країн, що розвиваються. Цей підхід повністю відповідає базовим концепціям сталого розвитку.

Розвинуті країни (серед яких і Україна) відносяться до так званого Додатку І до UNFCCC. Для цих країн було встановлено ціль стабілізувати викиди парникових газів на рівні, який для кожної країни було визначено індивідуально у діапазоні від 1990 до 2000 року. Втім, вже через три роки після прийняття UNFCCC - на першій конференції учасників конвенції у 1995 році в Берліні - таку ціль було визнано неадекватною, оскільки за умови використання існуючих технологій стабілізація викидів парникових газів означає обмеження промислового розвитку та економічного зростання. Подальші дискусії з цього приводу призвели до розробки Кіотського протоколу, який було прийнято у 1997 році. На відміну від попередніх документів UNFCCC, Кіотський протокол має юридичну силу згідно з міжнародним законодавством, встановлюючи зобов‘язання для розвинутих країн щодо скорочення викидів парникових газів.

Зважаючи на застереження щодо прийняття на себе юридичних зобов‘язань Кіотського протоколу, процес його ратифікації урядами країн-учасників зайняв 8 років. Статтею 25 Протоколу було передбачене введення його в дію, тільки за виконання двох умов - його мають ратифікувати не менше 55 країн, що включені до Додатку І (тобто розвинутих), при цьому частка країн-підписантів у загальносвітових викидах СО2 має бути не меншою за 55%. Першу умову було виконано у травні 2002 року (55-ою країною була Ісландія), а другу - після ратифікації Росією (16 лютого 2004 року), яка за станом на 1990 рік була відповідальною за 17,4% світових викидів парникових газів. Україна ратифікувала Протокол 4 лютого 2004 року.

На сьогоднішній день Протокол є ратифікованим 191 країною. Він не ратифікований США (36% викидів парникових газів станом на 1990 рік), до того ж Канада вийшла з Протоколу у 2012 році.

Кіотський протокол має два періоди впровадження.

Перший період тривав з 2008 по 2012 рік. В цей період країни-учасники прийняли на себе певні зобов‘язання щодо обмеження викидів парникових газів у порівнянні з 1990 роком (за винятком кількох колишніх східноєвропейських країн соціалістичного блоку, для яких у якості базових були обрані 1985-1989 роки). Зобов‘язання не були встановлені однаковими для всіх країн. Формально кажучи, найсуворіші взяв на себе Люксембург (скорочення на 28%), найменш обтяжливі - Греція (можливість збільшення викидів на 25%). Втім, зазначені цифри не дають можливості адекватно судити про ступінь обтяжливості зобов‘язань, оскільки слід враховувати динаміку розвитку промисловості, зростання народонаселення тощо.

Кіотський протокол неодноразово був об‘єктом критики - насамперед, з огляду на не завжди обґрунтований підхід щодо зобов‘язань для окремих країн - учасників. Зокрема, встановлення "нульового" варіанту відповідно до 1990 року для Росії з огляду на скорочення промислового виробництва у цій країні за ствердженням D.M.Lieverman 2 де-факто стало інвестицією до її економіки у розмірі до 10 млрд дол. США, - зиск, який може бути реалізований через фінансові механізми Кіотського протоколу (будуть розглянуті нижче). Слід зазначити, що для України також було встановлено нульові зобов‘язання та вельми вигідні умови участі у Протоколі.

Загалом обмеження, встановлені в першому періоді впровадження, мали забезпечити скорочення викидів парникових газів країнами Додатку І у 2012 році на 5% у порівнянні з 1990 роком. Країни Додатку І мали змогу виконувати свої зобов‘язання за Кіотським протоколом скорочуючи викиди безпосередньо в своїй країні, або через так звані "гнучкі механізми" (flexibility mechanisms - розглядаються нижче) - впроваджуючи технології, що забезпечують скорочення викидів в країнах, що розвиваються (ці країни не мали зобов‘язань потягом першого періоду впровадження).

Слід зазначити, що навіть через кілька років після завершення першого періоду впровадження Кіотського протоколу триває дискусія щодо того, наскільки дієвим виявився цей інструмент. На рис.2.1 наведено дані щодо викидів парникових газів країнами Додатку І (у тому числі з урахуванням США та Канади). З першого погляду на ці дані можна зробити висновок, що мету щодо скорочення викидів було досягнуто. Втім, більш ретельний аналіз свідчить про те, що на зниження викидів у цій групі країн більш суттєво впливало зниження промислового виробництва у країнах колишнього радянського союзу та його східноєвропейських сателітах у 1990-ті роки, а також фінансова криза та глобальна рецесія 2008 року. Це яскраво підтверджують дані рис.2.1. (джерело - The Guardian 3) де наведено результати щодо зміни обсягів викидів парникових газів в окремих країнах Додатку І: країни, що насправді приймали на себе обтяжливі зобов‘язання їх не виконали, в той час, як країни з більш вигідними умовами участі у протоколі суттєво скоротили викиди парникових газів ("лідером" серед таких країн є Україна) - здебільшого зовсім не внаслідок впровадження нових технологій.

kyoto.jpg

Рис.1.14 Зміна викидів парникових газів в еквіваленті диоксиду вуглецю (за даними 4)


Рис.2.2 Зміна викидів диоксиду вуглецю окремими країнами Додатку І у 2012 році по відношенню до 1990 року (без корегування за рахунок "гнучких механізмів"). Червоне – збільшення, синє – скорочення.


Як видно з рис.2.3, викиди парникових газів в Україні за період з 1990 року по 2010 скоротилися майже у 2,5 рази, що є результатом суттєвого скорочення промислового виробництва. В той же час, в цілому у світі цей показник збільшилися майже на 25% - насамперед за рахунок збільшення промислового виробництва у країнах, що розвиваються, які не входять до Додатку І. Зокрема, внесок Китаю до світових викидів парникових газів за цей період збільшився з 10,1 до 22,3%, а обсяг викидів зріс у 2,89 разу.

Втім, слід зазначити, що в металургійному комплексі України викиди диоксиду вуглецю останнім часом суттєво зросли внаслідок скорочення споживання природного газу та заміни його, зокрема у доменному виробництві, пиловугільним паливом. Так, протягом періоду з 2008 по 2013 рік за даними Держкомстату сумарні питомі викиди СО2 на одну тону сталі зросли на 80%. Таким чином, зміна структури споживання енергоносіїв у майбутньому може суттєво позначитися на умовах участі України в міжнародних договорах з запобігання зміни клімату.



Рис.2.3. Зміна викидів парикових газів в еквіваленті СО2 в Україні і світі (за даними European Commission Joint Research Centre Institute for Environment and Sustainability 5)
Другий період зобов‘язань за Кіотським протоколом охоплює роки з 2013 по 2020. Втім, доповнення до протоколу, пов‘язані із зобов‘язаннями щодо скорочення викидів, хоча й були запропоновані у 2012 році, й досі не набрали юридичної сили: 37 розвинутих країн (у їх числі й Україна) повідомили про те, що вони припинять свою участь у Протоколі або не ратифікуватимуть доповнень до нього; Японія, Нова Зеландія та Росія заявили про відмову від виконання завдань другого періоду; Канада припинила свою участь у Протоколі, а США й досі його не ратифікували. Основною причиною ситуації, що склалася є нереалістичність виконання встановлених зобов‘язань. Зокрема, у 2010 році в Канкуні (Мексика) на черговій Конференції ООН зі зміни клімату було укладено договір про обмеження глобального потепління в межах 2,0°C відносно до передіндустріального рівня, що більшістю науковців було визнано нереалістичним. Як було показано вище, це завдання відповідає сценарію RCP2.6, техніко-економічна та соціально-політична можливість реалізації якого не є очевидною.

У грудні 2012 року на черговій Конференції ООН зі зміни клімату (м. Доха) було прийняте рішення про подовження дії протоколу до 2020 року та було встановлено 2015 рік, як термін для запровадження документа, що замінить Кіотський протокол (чергова конференція зі зміни клімату має відбутися у листопаді 2015 року в Парижі). Одним з вирішальних кроків на шляху до цього стала зустріч лідерів США та КНР у листопаді 2014 року, які підтвердили свою прихильність щодо запровадження нового міжнародного договору у 2015 році. На зазначеній зустрічі президент США анонсував скорочення викидів парникових газів на 26-28% до 2025 року у порівнянні з 2005 роком. Китайський лідер хоча й не визначив конкретних показників, але зауважив, що викиди парникових газів в КНР сягнуть максимуму у 2030 році, після чого відбудеться зменшення їхньої кількостіa. Оскільки ці дві країни є відповідальними за приблизно 45% усіх світових викидів парникових газів, саме від їх відданості щодо зобов‘язань великою мірою залежатимуть як загальні показники можливого скорочення викидів так і виконання кліматичних зобов‘язань іншими країнами світу. Аналітики засвідчують, що нині відбулася суттєва зміна позицій обох держав: якщо раніше її характеризували висловом «ми не будемо, якщо ви не будете», то зараз це «ми будемо, якщо ви будете».6 Це дуже важливо, оскільки саме брак взаємної довіри між державами світу став основною причиною неуспіху Кіотського протоколу.

Принципову зміну у підходах було зафіксовано на Конференції ООН по зміні клімату у Лімі у грудні 2014 року: у новому договорі планується прийняття зобов‘язань усіма - не лише розвинутими країнами, але й тими країнами, що розвиваються7. Це віддзеркалює концептуальну зміну умов сьогодення день у порівнянні з тими, що існували на період укладання Кіотського протоколу: зараз більша частина викидів утворюється саме у тих країнах, що розвиваються. Прийняття таких «правил гри» потребуватиме радикальної модернізації виробництва з метою забезпечення конкурентоспроможності промисловості України.

Про офіційну позицію України щодо заходів, спрямованих на подолання негативних наслідків зміни клімату та боротьбу з глобальним потеплінням, можна дізнатися з матеріалів 8 Державного агентства екологічних інвестицій.

2.2. Гнучкі механізми Кіотського протоколу

Кіотським протоколом запроваджено три так званих “гнучких механізми”, спрямовані на зниження вартості досягнення завдань з обмеження викидів – механізм чистого розвитку, торгівля викидами та спільне впровадження. Ці механізми дають учасникам Протоколу доступ до можливості економічно ефективно скорочувати викиди, або вилучати СО2 з атмосфери не лише у себе вдома, але й в інших країнах. Базовою ідеєю гнучких механізмів є те, що витратність скорочення викидів суттєво варіюється залежно від регіону, але результат для атмосфери не залежить від того де обмеження були запроваджені.

Всі три механізми базуються на системі обліку виконання екологічних завдань, за якою країни Додатку 1 (які мають зобов‘язання за Кіотським протоколом) мали скоротити викиди протягом п‘ятирічного періоду на певну величину. Ця велична ділиться на одиниці - AAU (assigned amount unit), кожна з яких дорівнює еквіваленту однієї тони СО2. AAU використовуються у якості основи механізмів отримання кредитів країнами-учасниками завдяки проектам, здійсненим в інших країнах-учасниках, та можуть бути зараховані у якості міри виконання завдань з обмеження викидів у власних країнах.

Отже, окрім заходів, що можуть забезпечити зменшення викидів у власній країні, країни учасники Протоколу можуть частково виконувати свої зобов‘язання за рахунок виконання проектів в інших країнах. Як правило, в країнах, що розвиваються, існує дуже значний потенціал щодо підвищення рівня енергозбереження, в той час, як окремі розвинуті країни працюють фактично на межі сучасних технологічних можливостей. Так, зменшення викидів СО2 для металургійного підприємства в Японії навіть на 5%, якщо й можливе, то потребує значних інвестицій, та впровадження революційних технологій (наприклад, використання водню у якості відновника, вилучення СО2 з колошникового газу тощо). В той же час, в Індії цю мету можна досягти відносно невеликим коштом з використанням добре опрацьованих технологій, або навіть шляхом заміни маленьких доменних печей великими, тощо.

Нижче гнучкі механізми розглядаються більш детально.

2.2.1. Механізм чистого розвитку

Механізм чистого розвитку (Clean Development Mechanism, CDM), що реалізується під егідою UNFCCC, передбачає співпрацю між країною, яка розвивається, та індустріалізованою країною.

Сутність CDM полягає у тому, що країна Додатку І Кіотського протоколу, яка має кількісні зобов‘язання зі скорочення викидів парникових газів, виступає у якості інвестора та реалізовує проект зі скорочення викидів у країні, яка не входить до Додатку І. По закінченні проекту країна Додатку І отримує пом‘якшення зобов‘язань еквівалентне кількості викидів скорочених внаслідок проекту CDM, а країна, що розвивається, має не лише безпосередній зиск від реалізації проекту, але й від притоку інвестицій, розвитку інфраструктури та доступу до нових технологій.

CDM працює наступним чином. Промислово розвинута країна, що бажає отримати кредити від проекту за схемою CDM має отримати підтвердження країни, яка розвивається, про те, що проект матиме внесок до її сталого розвитку. Після цього, використовуючи методологію, узгоджену виконавчим комітетом (EB - Executive Board) CDM, аплікант (розвинута країна) має довести, що запропонований проект не стався би у будь якому випадку (так званий критерій "додатковості" - additionality), та встановити так звану базисну лінію (baseline) - базовий сценарій, за допомогою якого можна оцінити, якою була б кількість викидів у майбутньому за відсутності впровадження проекту. Після цього проект проходить оцінку незалежною агенцією, яка має підтвердити, що проект дійсно має своїм результатом реальне, кількісно вимірюване та довготривале скорочення викидів. На підставі цього EB приймає рішення щодо реєстрації проекту. У разі якщо проект зареєстровано та впроваджено, EB надає учасникам проекту кредити - так звані CER (Certified Emission Reductions - сертифіковане скорочення викидів). Один кредит CER є еквівалентом однієї тони CO2 (або іншого парникового газу в еквіваленті CO2). Кількість CER розраховується як різниця між базовим варіантом та фактичними викидами за даними моніторингу. Слід зазначити, що CER є своєрідним ринковим товаром – тобто, певний інвестор, виконавши проект CDM, може продати CER на спеціалізованій біржі, після чого покупець (промислово розвинута країна) може використовувати одиниці CER, як частину виконання своїх зобов‘язань за Кіотським протоколом – навіть не приймаючи безпосередньої участі у впровадженні проекту CER, але інвестуючи у нього через біржовий механізм. У дещо спрощеному вигляді схему реалізації проектів механізму чистого розвитку наведено на рис.2.4.

Станом на 14 вересня 2012 року кількість випущених CER досягла одного мільярда при 4626 зареєстрованих проектах за схемою CDM, причому 60% одиниць CER походили за проектами, впровадженими у КНР.

Нажаль, дієвість ринкової складової CDM, як механізму сприяння обмеженню викидів парникового газу через стимулювання інвестицій, не витримала перевірки практикою. Як видно з рис.2.5, ринкова вартість CER, які реалізовувалися здебільшого з використанням Європейської схеми торгівлі викидами (European Union Emissions Trading Scheme), впала з понад 20 Євро за одиницю у 2008 році майже до нуля вже наприкінці 2012 року.

cdm.jpg

Рис.2.4. Принципова схема «механізму чистого розвитку»

cer.jpg

Рис.2.5. Зміна ринкової вартості CER за даними 9

Причиною падіння ринкової вартості CER стало перевищення пропозиції над попитом внаслідок низки факторів, детальний аналіз яких виходить за рамки цього видання. Таке падіння було неочікуваним з огляду на довіру, що викликає участь в цій схемі ООН з її власними фінансовими ресурсами, та поставило під загрозу низку інвестиційних проектів в рамках CDM, оскільки можливість повернення коштів інвесторами через механізм торгівлі викидами виявилася сумнівною. Наразі виконавчий комітет CDM шукає шляхи відновлення мотивації інвесторів щодо використання "механізму чистого розвитку"10.

2.2.2. Торгівля викидами та спільне впровадження

Торгівля викидами (International Emission Trading, IET) - це ринковий механізм, який використовується для обмеження викидів, надаючи економічну мотивацію для скорочення викидів. За схемою IET визначена урядова структура встановлює підприємствам ліміти - граничну межу викидів певної речовини. Підприємства, які бажають збільшити викиди понад встановлений ліміт, можуть купувати додаткові дозволи у тих підприємств, які викидають до атмосфері менше забруднювачів, ніж це їм дозволено. Фактично, за такою схемою "покупець" сплачує за перевищення викидів, в той час як "продавець" отримує винагороду за скорочення викидів. У англомовній літературі схема має назву cap and trade, тобто "обмежуй і торгуй". Той факт, що дозволи на викиди за цієї схеми набирають товарну вартість, мотивує виробників до найбільш економічно ефективного скорочення викидів - шляхом енергозбереження, оптимізації виробництва, впровадження інновацій тощо. З огляду на це схема cap and trade виявляється більш гнучким та економічно ефективним механізмом скорочення викидів та мотивації модернізації виробництва у порівнянні з такими підходами, як наприклад податок на викиди тощо.

Існує кілька торгівельних схем для різних забруднювачів повітря. Для парникових газів найбільшою є вже вище згадувана European Union Emission Trading Scheme. В США функціонує національний ринок для запобігання кислотним дощам та декілька регіональних ринків оксидів азоту тощо11.

Спільне впровадження (Joint implementation, JI) – це ще один з гнучких механізмів Кіотського протоколу, покликаний допомогти розвинутим країнам (з Додатку І) виконати свої зобов‘язання щодо скорочення викидів парникових газів. Згідно з механізмом JI будь яка країна з Додатку І до Кіотського протоколу може інвестувати кошти в проект, пов‘язаний зі зменшенням викидів парникових газів, що виконується в іншій країні Додатку І, замість того, щоб зменшувати ці викиди у власній країні. Таким чином певні країни можуть зменшити вартість виконання завдань зі скорочення викидів шляхом інвестування в проекти, що виконуються в тих країнах, де зменшення викидів може бути забезпечене меншим коштом, та використання так званих "одиниць зменшення викидів" (Emission Reduction Units, ERU), які кількісно дорівнюють 1 т викидів парникових газів в еквіваленті СО2, та зараховуються у якості показника виконання зобов‘язань країною, що виступає інвестором.

Одним з типових проектів за схемою JI є модернізація енергоблоків електростанцій, що використовують вугілля, шляхом впровадження комбінованого циклу, (з внутрішньо-цикловою газифікацією, спалюванням в киплячому шарі під тиском тощо). Окрім того, це можуть бути проекти з використання відновлювальної енергії (вітрова, сонячна, біомаса), підвищення використання вторинних ресурсів тощо.

Здебільшого проекти JI виконуються у так званих країнах з перехідною економікою. Зокрема, Росія та Україна були "приймаючою стороною" в найбільшій кількості таких проектів. Детально про проекти JI, в яких приймала участь Україна, можна дізнатися з матеріалів Українського реєстру вуглецевих одиниць12, який функціонує під егідою Державного агентства екологічних інвестицій.

Підсумовуючи, можна сказати, що гнучкі механізми мали виконати три наступні цілі:

  • зменшити обтяжливість виконання зобов‘язань з запобігання зміни клімату в розвинутих країнах (за прогнозом IPCC втрати валового внутрішнього продукту для розвинутих європейських країн з використанням CDM та JI, мали бути в межах 0,13-0,81%, в той час як у випадку скорочення викидів у власній країні, ці втрати становили б 0,3-1,50% 13);

  • зменшити "перетікання" викидів з розвинутих країн до країн, що розвиваються, шляхом перенесення брудних виробництв у ці країни;

  • забезпечити трансфер передових технологій до країн, що розвиваються.

Незважаючи на те, що не всі механізми довели свою дієвість, досвід, надбаний людством в процесі реалізації Кіотського протоколу, є дуже важливим, а підходи, напрацьовані протягом цього періоду, напевне отримають подальшого розвитку у майбутньому.

Список літератури до Розділу 2

a Взагалі, це узгоджується зі сценаріями глобального розвитку, які більш детально аналізуються у Розділі 6

1 http://unfccc.int/files/essential_background/background_publications_htmlpdf/application/pdf/conveng.pdf

2 D. M. Liverman: Conventions of climate change: constructions of danger and the dispossession of the atmosphere. Journal of Historical Geography. – 2009 (35) – Р.279–296

3 http://www.theguardian.com/environment/blog/2012/nov/26/kyoto-protocol-carbon-emissions

4 Trends in global CO2 emissions: 2013 Report/ PBL Netherlands Environmental Assessment Agency and European Commission Joint Research Centre Institute for Environment and Sustainability. October 2013. - 62 p.

5 http://edgar.jrc.ec.europa.eu/overview.php

6 Obama and Xi in emissions pledge: bbc.co.uk, 12 November 2014, last updated at 08:12 GMT

7 UN members agree deal at Lima climate talks: http://www.bbc.com/news/science-environment-30468048/: 14 December 2014, Last updated at 20:32 GMT

8 http://www.seia.gov.ua/seia/control/main/uk/publish/article/628120

9 The market impact of a CDM capacity fund Final Report, June 2013. Vivid Economics, - 52 р.

10 UN promises "bold response" to stalled carbon offset scheme (25 Feb 2014): BusinessGreen (http://www.businessgreen.com/bg/news/2330627/un-promises-bold-response-to-stalled-carbon-offset-scheme)

11 http://www.epa.gov/airmarkets/

12 http://www.carbonunitsregistry.gov.ua/ua/261.htm

13 Climate Change 2001 - Synthesis report. Figure SPM-8, IPCC, 2001




Схожі:

2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconМетодичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «дипломатична кореспонденція та міжнародні документи»
Методичні вказівки щодо самостійної роботи з навчальної дисципліни «Дипломатична кореспонденція та міжнародні документи» для студентів...
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconКурс лекцій з навчальної дисципліни "дипломатична кореспонденція та міжнародні документи" для студентів ІV курсу денної форми навчання
Курс лекцій з навчальної дисципліни «Дипломатична кореспонденція та міжнародні документи» для студентів ІV курсу денної форми навчання...
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол icon«Перспективи диверсифікації світового ринку енергоресурсів на основі видобутку сланцевого газу», подану на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
За спеціальністю 08. 00. 02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconАнтикризове управління як інструмент запобігання банкрутства промислових підприємств в сучасних умовах
...
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconПоложення про уповноважену особу з питань запобігання та виявлення корупції Київського національного університету будівництва І архітектури
Київського національного університету будівництва І архітектури (далі уповноважена особа) визначається у порядку, визначеному законодавством...
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconОбґрунтування і оцінка виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств різних форм власності в умовах ринкової економіки, організація облікових процесів,
Обґрунтування і оцінка виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств різних форм власності в умовах ринкової економіки,...
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconПротокол № від 201 р. Т. в о. зав кафедрою В. П. Щокін Питання до заліку

2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconПротокол №1 от 25. 03. 2015г
Ученого совета Медицинской академии имени С. И. Георгиевского фгаоу во крымский федеральный университет
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconПротокол №8 Ректор В. П. Мельник програма
Висвітлення тем катастроф, військових дій, надзвичайних ситуацій: етичний аспект
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconПротокол № від 201 р. Т. в о. зав кафедрою В. П. Щокін Питання до екзамену
Параметри елементів для струмів зворотної та нульової послідовності ( трансформатор )
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол iconПротокол № від Прізвище, ім’я та по батькові ( повністю) Характер атестації
Бюлетен ь для таємного голосування про присвоєння вченого звання професора кафедри
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©meta.coolreferat.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи