1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект icon

1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект



Назва1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект
Дата конвертації27.06.2015
Розмір188.77 Kb.
ТипДокументи
скачать >>>
1. /Rozdil_1.docx
2. /Rozdil_2.docx
3. /Rozdil_3.docx
4. /Rozdil_4.docx
5. /Vstup.docx
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект
2. Міжнародні інструменти запобігання зміні клімату Кіотський протокол
3. Нова парадигма інноваційного розвитку та поняття еко-інновацій
4. Фактори сталого розвитку у металургії Тенденції розвитку металургії
Чорна металургія є однією з найбільш енерговитратних галузей промисловості

1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату

1.1. Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект

Клімат Землі постійно змінюється протягом історії нашої планети. Його формування та тенденції змін є результатом дуже складної взаємодії сукупності великої кількості процесів, що відбуваються як у межах нашої атмосфери, так і в зовнішньому космосі.

Схема на рис.1.1 спрощено ілюструє потоки енергії між зовнішнім космосом, атмосферою та поверхнею Землі й показує, яким чином комбінація цих потоків утримує теплоту, створюючи парниковий ефект. Сонце дає практично усю енергію, яку Земля отримує ззовні. Згідно з дослідженнями 1, з прямими сонячними променями до верхнього шару атмосфери надходить у середньому 1366 Вт/м2, втім переломлення та віддзеркалення променів обмежують абсорбовану енергію на рівні близько 235 Вт/м2. У разі, якби це була уся отримувана поверхнею Землі кількість теплоти, то, не враховуючи віддзеркалювальну здатність Землі (так зване альбедо), її поверхня мала би температуру близько -18°C. Натомість, земна атмосфера абсорбує частину теплового випромінювання, рециркулюючи теплоту завдяки так званому парниковому ефекту, що дає додатково 324 Вт/м2 та забезпечує середню температуру земної поверхні близько +14 °C.

ghg.jpg

Рис.1.1. Ілюстрація енергетичного балансу Землі (графічна інтерпретація даних Kiehl та Trenberth 2 - згідно з даними роботи 2)

Найпоширенішим в атмосфері парниковим газом (тобто таким газом, що абсорбує теплове випромінювання, сприяючи парниковому ефекту) є водяна пара. Як і будь-який інший газ, водяна пара має здатність до поглинання інфрачервоного (тобто – теплового) випромінювання лише в певних діапазонах довжини хвилі, у той час як в інших діапазонах вона є "прозорою" для випромінювання. Ці діапазони - так звані "вікна водяної пари " - мають найбільшу прозорість для хвиль довжиною 10 мкм. Завдяки цьому складається певний енергетичний баланс, за якого Земля не надто охолоджується, але й не перегрівається сонячним випромінюванням внаслідок повернення у космос певної частки інфрачервоного випромінювання.

Оскільки спектри поглинання інфрачервоного випромінювання певними газами, зокрема диоксидом вуглецю та водяною парою, не співпадають, наявність СО2 частково перекриває "вікно водяної пари" в діапазоні довжини хвилі понад 12-13 мкм, а отже збільшення концентрації таких газів порушує енергетичний баланс. Графічно це явище проілюстровано на рис.1.2 за даними NASA 3

ris_4.jpg

Рис.1.2 Спектри поглинання інфрачервоного випромінювання СО2 та Н2О

Окрім СО2, парниковий ефект спричиняють також інші гази, а саме (згідно з Кіотським протоколом):

  • метан, СН4;

  • закис азоту, N2O;

  • гідрофторвуглецеві сполуки;

  • перфторвуглецеві сполуки;

  • гексафторид сірки, SF6.

Означені гази мають набагато більшу активність щодо поглинання інфрачервоного випромінювання, ніж СО2, втім, враховуючи кількісні показники концентрації та середню тривалість життя молекули в атмосфері, найбільший внесок до парникового ефекту вносить саме диоксид вуглецю. Другим за важливістю є метан. Для спрощення кількісної оцінки викидів парникових газів ці гази перераховуються на еквівалент диоксиду вуглецю з використанням величин так званого потенціалу глобального потепління (GWP -global warming potential). GWP оцінює випромінювальну потужність, спричинену певним газом по відношенню до диоксиду вуглецю, для якого GWP дорівнює 1. Величини GWP є різними залежно від того, на який час проводиться розрахунок, оскільки окремі речовини можуть мати великий вплив але розкладатися швидше за інші. Слід зазначити, що величини GWP не є остаточно визначеними і різні джерела наводять різні дані. В табл.1.1 наведено дані щодо парникових газів згідно з даними4.

Таблиця 1.1

Тривалість життя та потенціал глобального потепління для різних речовин

Хімічна формула

Тривалість життя молекули в атмосфері (років)

GWP за період

20 років

100 років

500 років

CO2

30-95a

1

1

1

CH4

12

72

25

7,6

N2O

114

289

298

153

CHF3

270

12000

14800

12200

CH2 FCF3

14

3830

1430

435

SF6

3200

16300

22800

32600

CF4

50000

5210

7390

11200

1.2. Спостереження змін кліматичної системи

Явище глобального потепління, спричиненого людською діяльністю, наявність якого активно обговорювалася протягом останніх двох десятиріч, отримало чергове беззаперечне підтвердження в опублікованому у листопаді 2014 року П‘ятому оціночному звіті Міжурядової групи експертів зі зміни клімату5 (далі - IPCC- Intergovernmental Panel on Climate Change), над яким протягом 6 років працювало понад 800 науковців з 70 країн світу. Нові докази зміни клімату та прогноз змін у майбутньому базуються на результатах незалежних наукових досліджень, що включають в себе спостереження кліматичної системи, вивчення палеокліматичних даних, теоретичних досліджень та моделювання кліматичних процесів. Використання всіх цих методів дало можливість отримати повну картину варіативних та довгострокових змін в атмосфері, океані, кріосфері та земній поверхні. Результати спостережень свідчать про наступне:

  1. Потепління кліматичної системи не викликає сумнівів. Після 1950 року, зареєстровано багато таких змін кліматичної системи, які є нетиповими або безпрецедентними за останні десятиріччя чи навіть тисячоліття. Атмосфера та океан потеплішали, сніговий та льодовиковий покрив зменшилися, рівень світового океану підвищився та збільшилися концентрації парникових газів (рис. 1.3, 1.4)

  2. Приповерхнева температура у кожному з останніх трьох десятиріч була вищою за всі попередні, починаючи з 1850 року, а перше десятиріччя ХХІ століття було найтеплішим (рис. 1.5). У Північній півкулі період з 1983 по 2012 рік був найтеплішим 30-ти річним періодом за останні 1400 років.

  3. Середня температура земної поверхні (температура повітря над поверхнею суходолу та поверхні моря) зросла на 0,85 °C протягом періоду з 1880 по 2012 рік, причому загальне підвищення середньої температури протягом 2003-2012 років становить 0,78 °C (рис.1.3).

  4. Підвищення температури земної поверхні спостерігалося майже по всій планеті з 1901 по 2012 рік.

  5. З 1950 року у глобальному масштабі кількість холодних днів та ночей зменшилася, а кількість теплих днів та ночей збільшилася. Кількість регіонів, де випадки сильних опадів почастішали, є більшою, ніж тих регіонів, де їхня кількість знизилася.

  6. Потепління океану складає найбільший внесок (більше 90%) у підвищення енергії, накопиченої кліматичною системою протягом періоду з 1971 по 2010 рік. Температура верхнього шару океану (0-700 м) підвищилася з 1971 по 2010 рік.

  7. На глобальному рівні, нагрівання океану глибиною до 75 м відбувалося на 0,11°C кожне десятиріччя протягом періоду з 1971 по 2010 рік.

  8. Протягом останніх двох десятиріч льодовики Гренландії та Антарктики втрачають свою масу; льодовики продовжують танути майже по всьому світі; морський крижаний покрив в Арктиці та сніговий покрив у Північній півкулі продовжують зменшуватися (рис.1.3).

  9. За дуже небагатьма винятками, льодовиковий покрив продовжує зменшуватися та втрачати свою масу по всьому світі. Швидкість втрати маси льодовиків, за винятком льодовиків на периферії льодовикових щитів, складала 226 Гт щороку протягом 1971-2009 років, та 275 Гт щороку протягом 1993-2009 років.

  10. Температура вічної мерзлоти підвищилася у більшості регіонів з початку 1980-их років. Зареєстроване потепління сягало 3 °C у низці регіонів Північної Аляски (від початку 1980-их до середини 2000-их років) та до 2°C - у північних регіонах Європейської частини Росії (1971-2010 роки), де спостерігалося суттєве зменшення товщини та площі вічної мерзлоти протягом 1975-2005 років.

  11. Підвищення глобального середнього рівня Світового океану з середини 19-го століття було вищим за середні значення протягом останніх двох тисячоліть. Глобальний середній рівень Світового океану підвищився на 0,19 м протягом періоду з 1901 по 2010 рік (рис.1.4).

  12. Концентрації парникових газів - CO2, CH4 та N2O - в атмосфері підвищилися до рівнів, що є безпрецедентними за останні 800 000 років. Концентрація CO2 в атмосфері підвищилася на 40% від доіндустріального рівня, головним чином, внаслідок спалювання викопного палива та зміни землекористування. Океан поглинув близько 30% антропогенних викидів оксиду вуглецю, що спричинило підвищення кислотності океану (рис. 1.5).

  13. Атмосферні концентрації CO2, CH4 та N2O підвищилися, починаючи з 1750 року, внаслідок діяльності людини. У 2011 році концентрації цих парникових газів сягнули 391 ppm (parts per million - частинок на мільйон), 1803 ppb (parts per billion - частинок на мільярд) та 324 ppb, перевищивши доіндустріальні рівні на 40%, 150% та 20%, відповідно.

ris_1.jpg

Рис.1.3. Усереднена комбінована зміна поверхні суші та океану за даними спостережень 1850-2012 років

ris_2.jpgris_3.jpg

Рис.1.4. Зміна показників снігового і льодового покрову та рівня світового океану

Рис.1.5. Зміна вмісту СО2 в атмосфері (ppm), парциального тиску СО2 (µатм) та кислотності у приповерхневому шару океану

1.3. Фактори зміни клімату

Зміна клімату відбувається внаслідок дисбалансу природних та антропогенних факторів, що спричиняють зміну енергетичної системи Землі. Для розуміння та кількісного оцінювання таких факторів ключовим є поняття випромінювальної потужності (radiative forcing). В кліматології випромінювальна потужність (іноді використовується термін кліматична потужність) - це різниця енергії випромінювання, що Земля її отримує від Сонця, та енергії, випроміненої Землею у космос. Як вже було показано раніше (рис.1.1), важливим чинником цього балансу є наявність в атмосфері парникових газів, зокрема СО2.

IPCC дає наступне визначення: "Випромінювальна потужність - це міра впливу певного фактора, що порушує баланс вхідної та вихідної енергії в системі Земля-атмосфера, та є показником важливості цього фактора, як потенційного механізму зміни клімату".

На рис.1.6 наведено діаграму, що ілюструє зв‘язок випромінювальної потужності з іншими аспектами зміни клімату. Антропогенні фактори та природні процеси прямо або опосередковано спричиняють зміну чинників, що впливають на клімат. Загалом, ці процеси не лише мають своїм наслідком специфічні - позитивні чи негативні - зміни випромінювальної потужності, але й спричиняють певні вторинні ефекти, наприклад такі, як зміна випаровування. Разом це призводить до розладів клімату, що супроводжуються відповідною реакцією. Окремі біогеохімічні процеси створюють зворотній зв‘язок від зміни клімату до факторів, що її спричиняють (наприклад, потепління клімату спричиняє збільшення емісії з заболочених місцевостей метану, який також є парниковим газом). Потенційна можливість пом‘якшення зміни клімату шляхом впливу на активність людини позначена штриховою лінією.

diagram.jpg

Рис.1.6. Ілюстрація зв‘язку випромінювальної потужності з іншими факторами зміни клімату (згідно з джерелом 6)

У П‘ятому оціночному звіті використовуються значення випромінювальної потужності, що мали місце у 2011 році відносно доіндустріальних умов (до 1750 року), виражені у Вт/м2. Позитивне значення випромінювальної потужності свідчить про нагрівання, а негативне – про охолодження земної поверхні. Випромінювальна потужність оцінюється на основі безпосередніх (in-situ) вимірювань та дистанційних спостережень, вивчення властивостей парникових газів та аерозолів, а також розрахунків з використанням кількісних моделей процесів, що спостерігаються.

Зміну температури земної поверхні (ΔTs) залежно від випромінювальної потужності можна оцінити з використанням наступної формули:

ΔTs =  Δ F (1.1)

де λ – коефіцієнт чутливості клімату, K/(Вт/м2), ΔF – випромінювальна потужність. Типовим значенням λ є 0.8 K/(Вт/м2), звідки з використанням спрощених методів розрахунку ΔF залежно від концентрації парникових газів (див. матеріали Третього оціночного звіту IPCC7) можна отримати потепління на 3K при подвоєнні концентрації CO2.

Найбільш важливі висновки щодо факторів впливу на зміну клімату є такими:

  1. Сукупна випромінювальна потужність є “позитивною”, що призвело до поглинання енергії кліматичною системою. Зростання атмосферної концентрації CO2 з 1750 року становить найбільший внесок (майже 75%) у підвищення сукупної випромінювальної потужності.

  2. Сукупна антропогенна випромінювальна потужність відносно 1750 року складає 2,29 Вт/м2; починаючи від 1970 року, вона зростає більш стрімко, ніж у попередні десятиліття (рис.1.7).

  3. Сукупний вплив тих природних факторів, що мають "негативну" випромінювальну потужність (зміна сонячного випромінювання та кількість стратосферних вулканічних аерозолів тощо), тобто, сприяють охолодженню, протягом останнього століття є досить незначним, за винятком періодів одразу після великих вулканічних вивержень.



Рис.1.7. Зміна сукупної випромінювальної потужності по відношенню до 1750 року (вертикальними лініями показано коридор оцінок за різними моделями)

1.4. Прогнозування зміни клімату

Прогнози зміни кліматичної системи здійснюються на основі низки кліматичних моделей різного ступеню складності, які імітують кліматичну систему, використовуючи певні сценарії зміни антропогенних факторів.

IPCC використовує чотири сценарії, що називаються репрезентативними траєкторіями концентрацій (Representative Concentration Pathways - RCP). Ці сценарії описують чотири варіанти майбутнього, які відрізняються за кількістю парникових газів, що мають надійти до атмосфери в наступні роки та за динамікою, згідно з якою ці рівні буде досягнуто. Їхні скорочені назви - RCP2.6, RCP4.5, RCP6 та RCP8.5 – посилаються на рівні випромінювальної потужності, які буде досягнуто у 2100 році відносно до доіндустріальної епохи (+2,6, +4,5, +6,0 та +8,5 Вт/м2, відповідно).

Слід зазначити, що побудова сценаріїв являє собою результат роботи кількох великих міждисциплінарних груп дослідників, що працюють за наступними напрямами:

  1. Моделювання клімату. Вивчається вплив глобального потепління на зміну клімату, як таку, та вплив викидів на навколишнє середовище.

  2. Моделювання інтегрованого оцінювання. Комбінується інформація з різних галузей знань, здебільшого задля оцінювання впливу викидів на сценарії соціально-економічного розвитку.

  3. Вплив, адаптація та уразливість. Досліджуються аспекти екологічного впливу, адаптації та уразливості, включаючи дисципліни, що належать до соціальних наук, економіки, інженерії та природничих наук.

Таким чином, сценарії враховують сукупність величезної кількості факторів, серед яких, зокрема політика та законодавство щодо обмеження техногенного впливу на клімат, зростання народонаселення, зростання валового внутрішнього продукту, застосування новітніх технологій та матеріалів, структура енергобалансу, динаміка виснаження енергоресурсів та багато інших (деякі з цих чинників враховуються як глобально, так і за окремими регіонами Землі). Оскільки існуючі моделі охоплюють надзвичайно широке коло питань - від зміни структури харчування людей (з чим пов‘язані відповідні процеси у сільському господарстві) до прогнозування економічної доцільності використання водню у якості пального на транспорті протягом наступного сторіччя, - детальний розгляд сценаріїв виходить за рамки чинного видання.

В табл.1.2 наведено результати прогнозу зміни середньої глобальної температури приземного повітря для середини та кінця ХХІ сторіччя відносно до періоду 1986–2005 років за різними сценаріями RCP за даними IPPC8. Окремі результати моделювання щодо використання первинної енергії (тобто енергії природних ресурсів) за різними сценаріями наведено на рис.1.8.

Найбільш оптимістичним з чотирьох сценаріїв є RCP2.6, який розроблено, маючи на меті забезпечення зростання середньої світової температури в межах до 2С (випромінювальна потужність при цьому зростає до 2,6 Вт/м2) у порівнянні з доіндустріальною епохою. На рис.1.9 наведено результати моделювання споживання первинної енергії за видами згідно з базовим сценарієм та RCP2.6 9. Базовий сценарій передбачає проекцію сучасних технологічних трендів у майбутнє без застосування політичних та законодавчих механізмів обмеження викидів парникових газів. Сценарій RCP2.6 передбачає суворе законодавче обмеження викидів парникових газів й застосування технологій уловлювання та зберігання вуглецю (CCS - carbon capture and storage), згідно з якими диоксид вуглецю уловлюватиметься з викидів та зберігатиметься у формі, що запобігатиме його потраплянню до атмосфери (наприклад - у формі карбонатів лужних металів). Слід зазначити, що за усієї привабливості, соціально-політична та технолого-економічна можливість реалізації такого сценарію не є сьогодні очевидною.

Таблиця 1.2.

Прогноз зміни середньої глобальної температури приземного повітря для середини та кінця ХХІ сторіччя відносно до періоду 1986–2005 років за різними сценаріями RCP




Середня величина та вірогідний інтервал зміни температури, С

Сценарій

2046-2065 роки

2081-2100 роки

RCP2.6

1,0 (0,4 to 1,6)

1,0 (0,3 to 1,7)

RCP4.5

1,4 (0,9 to 2,0)

1,8 (1,1 to 2,6)

RCP6.0

1,3 (0,8 to 1,8)

2,2 (1,4 to 3,1)

RCP8.5

2,0 (1,4 to 2,6)

3,7 (2,6 to 4,8)

energy_2.jpg energy.jpg

Рис.1.8. Прогноз обсягу та структури використання первинної енергії за різними сценаріями (ЕДж, екзаДжоуль = 1018 Дж)10

energy_3.jpg

а) б)

Рис.1.9. Прогноз використання первинної енергії за видами згідно з базовим сценарієм (а) та RCP2.6 (б)

Детальніше з основами сценаріїв RCP, викладеними у популярній формі, можна ознайомитися в роботі11. База даних сценаріїв RCP є доступною на вільному інтернет-ресурсі RCP Database12, інтерфейс якого дозволяє користувачеві моделювати зміни викидів глобальному вимірі та для окремих регіонів. Приклад такого моделювання для викидів СО2 від промислових джерел на 2050 рік з використанням моделі RCP2.6 наведено на рис.1.10.



Рис.1.10. Приклад моделювання викидів СО2 від промислових джерел на 2050 рік за моделлю RCP2.6 з використанням ресурсу RCP Database

У всіх сценаріях RCP атмосферна концентрація CO2 є вищою за сьогоднішній рівень внаслідок зростання сукупних викидів CO2 протягом ХХІ століття. На рис.1.11 наведено зміну еквівалентної концентрації СО2 в атмосфері за чотирма сценаріями, де вплив різних газів, що змінюють випромінювальну потужність (СН4, NO2, аерозолі тощо), приведений до еквіваленту СО2.

rcp_co2.jpg

Рис.1.11. Зміна еквівалентної концентрації СО2 протягом ХХІ сторіччя за різними сценаріями

Згідно з П‘ятим оціночним звітом IPCC, основні висновки щодо майбутньої зміни клімату на глобальному та регіональному рівнях є, зокрема, такими:

  • Збільшення кількості викидів парникових газів призведе до подальшого потепління клімату (рис.1.12) та зміни усіх компонентів кліматичної системи. Обмеження кліматичних змін потребуватиме значних та сталих скорочень викидів парникових газів.

  • До кінця ХХІ століття підвищення температури напевне буде більшим за 1,5°C (з великою мірою вірогідності - більше за 2°C) порівняно до періоду з 1850 по 1900 рік, причому підвищення температури продовжиться й після 2100 року. Глобальне потепління й надалі буде характеризуватися як міжрічною, так і десятирічною мінливістю та не буде однорідним у різних регіонах.

  • Зі зростанням середньої глобальної температури буде більше теплих, ніж холодних температурних екстремумів - як у добовому, так і сезонному вимірах. Хвилі спеки відбуватимуться частіше і триватимуть довший час. Холодні зимові екстремуми також подекуди матимуть місце.

  • Зміни глобального кругообігу води внаслідок потепління клімату протягом ХХІ століття не будуть однорідними. Збільшиться контраст між сезонною середньою кількістю опадів у сухих та вологих регіонах, а також між сухими та вологими сезонами, однак можуть бути регіональні винятки.

  • Прогнозується нагрівання світового океану протягом ХХІ століття. Відбуватиметься передача тепла від поверхні до глибини океану, що вплине на його циркуляцію.

  • Арктичний льодовиковий покрив продовжуватиме танути, а сніговий покрив Північної півкулі зменшиться зі зростанням глобальної середньої температури протягом ХХІ століття. Обсяг льодовиків продовжить зменшуватися.

  • Глобальний середній рівень Світового океану протягом ХХІ століття підвищуватиметься (рис.1.13). Швидкість зростання рівня світового океану перевищить ту, що спостерігалася протягом періоду з 1971 по 2010 рік, у зв’язку зі збільшенням нагрівання океану, а також втратою маси льодовиків та льодовикових щитів.

  • Внаслідок впливу зміни клімату на процеси вуглецевого циклу, відбудеться збільшення концентрації CO2 в атмосфері. Подальше поглинання вуглецю океаном призведе до підвищення кислотності останнього.

  • Сукупні викиди CO2, головним чином, визначають підвищення глобальної середньої температури земної поверхні до кінця ХХІ століття. Навіть якщо антропогенні викиди CO2 раптово припиняться, більшість компонентів кліматичної системи продовжить змінюватися упродовж століть.

  • Щоб з ймовірністю >66% обмежити спричинене антропогенними викидами CO2 потепління в межах 2°C порівняно до 1861-1880 років, необхідно, утримувати сукупні викиди CO2 у гігатонах вуглецю на рівні до 1000 Гт С, відповідно. Причому станом на 2011 рік вже було здійснено викиди обсягом 531 Гт С.

  • Значною мірою антропогенна зміна клімату, вже спричинена викидами CO2, є незворотною протягом століть чи навіть тисячоліть (за винятком ситуації, якщо поглинання CO2 буде більшим за його викиди протягом тривалого періоду часу). Навіть у разі повного припинення антропогенних викидів CO2 температура земної поверхні залишиться на підвищеному рівні протягом багатьох століть. Враховуючи довготривалість передачі тепла з поверхні океану до його глибини, нагрівання океану продовжиться протягом століть. За різними сценаріями, від 15% до 40% вже здійснених викидів CO2 залишиться в атмосфері більше ніж 1000 років.

  • Для протидії зміні клімату було запропоновано методи так званої геоінженерії, яка має на меті заплановано впливати на кліматичну систему. Брак доказів робить неможливим комплексну кількісну оцінку як методів видалення діоксиду вуглецю (Carbon dioxide removal – CDR), так і методів управління сонячною радіацією (Solar Radiation Management – SRM), а також їхнього впливу на кліматичну систему. Методи CDR мають біогеохімічні та технологічні обмеження для потенційного використання на глобальному рівні. Бракує інформації для оцінки того, наскільки можуть бути зменшені викиди CO2 протягом століття шляхом їх вилучення з атмосфери. Моделювання свідчить про те, що методи SRM мають потенціал значно компенсувати підвищення глобальної температури, однак, вони можуть змінити кругообіг води та не компенсуватимуть збільшення кислотності світового океану. Методи CDR та SRM матимуть побічні ефекти та довгострокові наслідки на глобальному рівні.

ris_6.jpg

Рис.1.12. Прогноз зміни середньої приповерхневої температури Землі в період 2081-2100 років у порівнянні з періодом 1986-2005 років за сценаріями RCP2.6 (зліва) та RCP8.5 (справа)

ris_7.jpg

Рис.1.13. Прогноз збільшення середнього рівня океану за сценаріями RCP2.6 (синій) та RCP8.5 (червоний)

Таким чином, аналітичні дані свідчать про те, що лише невідкладні дії, спрямовані на суттєві скорочення викидів парникових газів, можуть знизити кліматичні ризики у ХХІ сторіччі та у більш далекому майбутньому, покращити можливість адаптації, скоротити майбутні витрати, спрямовані на пом‘якшення зміни клімату та забезпечити сталий розвиток.

Існує декілька підходів щодо пом‘якшення зміни клімату, впровадження яких може забезпечити утримання глобального потепління у межах 2°C відносно до передіндустріального рівня. 13 Реалізація цих підходів потребуватиме суттєвого скорочення викидів протягом декількох десятиріч та досягнення наприкінці сторіччя технологічного рівня, коли викиди парникових газів будуть близькими до нуля. Це буде пов‘язане з вирішенням численних технологічних, економічних, соціальних та організаційних проблем. Причому серйозність таких викликів суттєво зросте у випадку, якщо вирішення проблем буде відкладатися, або якщо не буде створено нові технології. Встановлення екологічних завдань, менш амбіційних ніж вищезгадані 2С, не змінює самої проблеми, а лише розтягує її вирішення на довший термін та за гіршого кінцевого результату.

Ефективне запобігання зміні клімату потребує інтегрованого підходу на всіх рівнях людської діяльності. Воно має включати ефективне управління, розвиток екологічних інновацій, залучення інвестицій, модернізацію інфраструктури, зміну стилю життя та поведінки людей. Дуже важливим є політичний фактор, що має реалізовуватися на міжнародному, національному та регіональному рівнях, забезпечуючи підтримку технологічного розвитку.

Підсумовуючи, можна сказати, що зміна клімату безумовно являє загрозу сталому розвитку. Тим не менш, сьогодні ще існує можливість пов‘язати в одне ціле заходи з запобігання зміні клімату з досягненням завдань соціального характеру. Наступні розділи чинного видання покликані продемонструвати, що, незважаючи на складність проблеми, існує можливість її вирішення та показати можливі шляхи забезпечення сталого розвитку на прикладі металургійної промисловості.

Список літератури до Розділу 1

a Тривалість життя молекул в атмосфері дуже складно визначити з огляду на численні процеси, до яких залучається певна речовина – поглинання океаном, фотосітнез та інші.

1 Kiehl J. T., Trenberth K. E. Earth’s Annual Global Mean Energy Budget// Bulletin of the American Meteorological Society. - 1997 (78) - № 2 - Р.197-208

2 http://www.globalwarmingart.com/

3 http://earthobservatory.nasa.gov/Features/EnergyBalance/page7.php

4 Forster, P. et al. Changes in Atmospheric Constituents and in Radiative Forcing. In: Climate Change 2007: The Physical Science Basis. Contribution of Working Group I to the Fourth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change. Solomon, S. et al. Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA

5 https://www.ipcc.ch/report/ar5/syr/

6 http://www.ipcc.ch/publications_and_data/ar4/wg1/en/figure-2-1.html

7 http://www.grida.no/publications/other/ipcc_tar/?src=/climate/ipcc_tar/wg1/222.htm

8 IPCC, 2013: Summary for Policymakers. In: Climate Change 2013: The Physical Science Basis. Contribution of Working Group I to the Fifth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change [Stocker, T.F., D. Qin, G.-K. Plattner, M. Tignor, S.K. Allen, J. Boschung, A. Nauels, Y. Xia, V. Bex and P.M. Midgley (eds.)]. Cambridge University Press, Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA.

9 RCP2.6: exploring the possibility to keep global mean temperature increase below 2°C/Detlef P. van Vuuren et al // Climatic Change. 2011 (109) - Issue 1-2 - Р.95-116.

10 The representative concentration pathways: an overview/ Detlef P. van Vuuren et al // Climatic Change. 2011 (109) - Issue 1-2 - Р.5-31.

11 Wayne G. P. The Beginner's Guide to Representative Concentration Pathways. – Sceptical Science, Version 1.0, August 2013, 24 p.

12 http://tntcat.iiasa.ac.at:8787/RcpDb/dsd?Action=htmlpage&page=about#intro

13 CLIMATE CHANGE 2014. Synthesis Report: Headline statements from the Summary for Policymakers, IPCC Secretariat, 5 November 2014




Схожі:

1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconЗвіт щодо проведення моніторингового дослідження організації педагогічного супроводу формування, збереження і зміцнення здоров’я дітей
Здоров’я розглядається як показник цивілізованості, який відображає рівень соціально-економічного розвитку суспільства. Його зміни...
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconТестовые задания
Система здравоохранения финансируется на 30% за счет государственного бюджета, на 20% за счет частных источников и на 50% за счет...
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект icon6. 080101 Геодезія, картографія та землеустрій
Науково-дослідні, проектно-пошукові, виробничо-технологічні, організаційно-управлінські роботи у галузі геодезії, картографії, землеустрою,...
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект icon1. Порядок розподілу путівок. Путівки в навчально-оздоровчі табори університету надаються всім бажаючим працівникам університету
Путівки для дітей працівників університету на дитячі зміни надаються дітям шкільного віку, які не мають протипоказань щодо відпочинку...
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconСистема управління охороною праці в національному авіаційному університеті
Михалко М. В.; Єрін С. А.; Ткачук О. В.; Чутченко І.І.; Кучерява В. Б.; Скубська Т. В
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconПротокол №42 від 04. 09. 2008 р. Внесено зміни та доповнення президією профспілкової організації кнеу імені Вадима Гетьмана
Вадима Гетьмана» є добровільним об'єднанням членів профспілки за місцем роботи, які працюють в університеті. Ппо двнз «Київський...
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconМетодические разработки учебных занятий для студентов утверждаю: Зав кафедрой
Оплодотворение. Развитие плодного яйца. Функциональная система мать-плод-плацента
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconМетодичні рекомендації щодо оформлення Бібліографічного опису документів
Таций, В. Я. Ответственность за хозяйственные преступления: объект и система / В. Я. Таций. – Х. Вища шк., 1984. – 232 с
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень
Природокористування як система наукової та господарської діяльності, як форма і спосіб викорис­тання природних ресурсів. Сутність...
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconПрограма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень
Природокористування як система наукової та господарської діяльності, як форма і спосіб викорис­тання природних ресурсів. Сутність...
1. Кліматична система Землі та фактори зміни клімату Енергетичний баланс у атмосфері та парниковий ефект iconРобоча навчальна програма за вимогами кредитно-модульної системи з дисципліни „ Система місцевого природно-ресурсного управління
Робоча програма затверджена на засіданні кафедри економічної географії та екологічного менеджменту
Додайте кнопку на своєму сайті:
Документи


База даних захищена авторським правом ©meta.coolreferat.com.ua 2000-2015
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання відкритою для індексації.
звернутися до адміністрації
Документи